Ми з братом не сильно близькі, у нас просто нормальні стосунки, але у мене був день народження, я запросила батьків, хрещеницю з чоловіком та брата з його дружиною та сином.
Брат саме виходив з вбиральні, коли я розраховувалася з кур’єром, і не витримав і озвучив суму за святковим столом.
Господи, чотири тисячі! Майже всі за столом почали обурюватись, що це дуже дорого таку суму щомісяця витрачати на їжу для тварин.
Казали, що ці гроші я могла б краще братові віддати, а то он у нього дружина другого малюка чекає, а живуть у орендованій однокімнатній квартирі, та й машини у них немає, а так міг би взяти позику, а я б допомогла йому краще цими грошима, щоб у автобусі з дітьми з дітьми не тлумилися.
Усі накинулися на мене! Корм коту та собаці спеціальний, вони з притулку, після складних проблем. І ласощі їм, тому що це щось гарне в їхньому житті, чим я можу їх порадувати.
Вони не вибирали собі важку долю. А брат сам вибрав не піти вчитися далі, народжувати дітей та жити, як бог пошле. Але нічого нікому з неба не падає, ми ж не малі діти, щоб в казочки вірити.
А мої гроші зароблені працею, освітою, працьовитістю та завзятістю. І так, я далі купуватиму коту і псу дорогий корм. А гостей більше не буду кликати.
Хай буде, що я погана сестра, мене таке влаштовує!
