Я завжди намагалася виховати свою доньку не стільки високих моральних принципів, скільки просто людиною. Мені не хотілося, щоб вона була поганою дружиною чи дівчиною, яка всіх обманює. У свій час мені здавалося, що у мене навіть вийшло, тому що нічого не віщувало біди. Однак нещодавно я дізналася від неї, що вона невірна своєму чоловікові. На хвилину мені здалося, що обманюють мене, а не його. Проте, я вислухала її і дала пораду, як вона і хотіла.
Зараз же, через два місяці, мене тривожить совість і мені хочеться все йому розповісти, бо я його поважаю. Він хороша людина, яка не заслуговує такого ставлення до себе. Звичайно, вона моя донька і я повинна захищати її, але хіба можна просто так обманювати? Адже якщо вона себе поводить, то швидше за все це моя помилка. Це тільки підтверджує той факт, що я щось недогледіла в її вихованні.
І найважче в цьому те, що мені навіть не з ким порадитися. Я абсолютно впевнена в тому, що якщо розповім кому-небудь, то це через кілька годин стане відомо всім нашим знайомим. Чоловіка у мене давно немає, тому навіть з ним поділитися цим не можна. Чи важко мені нести цей тягар самотужки? Безумовно. До слова, якщо подивитися на мою доньку, то вона і не особливо переживає щодо свого становища. Мені здається, що вона дуже легко все сприймає, хоч і не повинна.
Можливо зараз у молоді такі звичаї, коли поводитись подібним чином абсолютна норма, але в моїй молодості це було просто неприйнятно. Так, у нас теж були розбіжності і невірність, але не в такому масштабі і не з таким ставленням. Всі розуміли, що це неправильно і усвідомлювали свою помилку. Зараз же це модно і є частиною обов’язкового «досвіду», чого мені в моєму віці вже не зрозуміти. Для мене вони виглядають як діти, які не носять шапку на зло батькам.
І я б могла зараз піти і все розповісти, але стикаюся з тим, що це моя донька і мені не можна з нею так поступати. Саме можна, тому що тим самим я зраджу її. Адже вона мені довірилася, розповівши про це. Хіба можу я відкривати секрет, який мені не належить, відкривати іншим людям? Це несправедливо і неправильно.
Загалом, не знаю як довго все це триватиме, але єдиним виходом я бачу розмову з нею і спробу умовити її зізнатися. Все-таки на обмані сімейного життя не побудуєш. І я щиро сподіваюся, що вона зрозуміє мене і прийде в себе. Все-таки ми з нею одна сім’я і у нас має бути щось спільне в моральному плані.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
