fbpx

Невістка вернулася з заробіток і почала дуже з сином перечитися, дійшло до того, що забрала дитину і пішла до матері. Я завжди мала з нею непрості стосунки, але це вже переходить всілякі межі і я думаю, що тут щось нечисто. Справа в тому, що її подруга проговорилася, що вони там ходили до господаря ще в хаті прибирати і дуже часто Інну той пан викликав до себе.

Інна має дуже непростий характер і я вже зрозуміла, що для спокою в родині мені краще мовчати. Вона прийшла до нас невісткою, бо у мене Віктор – єдиний син, а батька не стало кілька років тому. Місця у нас вдосталь, є й господарка, все як у всіх. Син мій працює в місті майстром в ЖЕО, зарплату має не велику, але перепадає якась халтура, тому гроші водяться. Та ми не бідуємо, бо й яйця і м’ясо, все своє, молоко також.

Що ще хотіти?

Але Інна зовсім була іншої думки про нас, казала, що думала, наче у нас тут ремонти, а у нас побілка і вигоди на вулиці і так вона вже п’ять років нам про ті вигоди прогуділа всі вуха. Син вже й ванну зробив, пралку купив, а вона все хоче аби як у місті, щоб і туалет був, бо інакше вона не може і тому на другу дитину не наважиться, бо з першою без ванної і туалету намучилася.

Син вже не витримав і сказав, що як хоче, то хай сама заробить на таке і вона фіть і поїхала! Лишила чотирирічну дитину на нас і з подружкою поїхала в Польщу на сезонні овочі. Не було її місяць, далі приїхала на кілька днів і далі поїхала вже на два місяці. Я не знаю скільки вона там заробила, бо й мій Вітя не знає.

– Вона сказала, що то її гроші і мене то не обходить, – відказав він мені на моє питання.

Так, мені цікаво скільки вона заробила, бо, а як інакше? Ми хіба не родина? Вітя каже, яка у нього зарплата, я пенсію кажу, яка є, то ми все докупи складаємо аби знати на чому стоїмо, бо ж треба й для худоби купити корму, треба газ і світло платити. То чого не сказати, скільки ти заробила? Що за такі секрети.

І на цьому пішло.

– Ви просто нестерпні скнари і я з вами жити не планую, – сказала вона і забрала дитину до матері.

Мале за нами плаче, бо ж ми його бавимо і любимо, а їй байдуже. Я собі думаю, що вона там знайшла собі когось і тепер отак їй пір’я виросло, бо жінка, яка старається для родини ніколи так робити не буде.

Як це вона в полі робила, а потім ще ходила до пана на прибирання? І ще й до того сама, то вона не знала, що то люди будуть розносити та до нас те дійде? Звичайно, що Вітя те дізнався і вже тепер не хоче з нею й говорити, але мені серце за онуком плаче, то ж я його вибавила, я його вигодувала, та він мені з рук не злазив і тепер що я маю робити?

Вже тепер нікому не треба ні ванної, ні нічого. Вона думає, що хтось її дитину краще любитиме, ніж рідний тато? А як чоловік має меншу зарплату, то його вже не треба рахувати за тата чи як то має бути? Вона не бачила за кого заміж виходить?

Правду кажуть люди, що заробітки ніколи сім’ю ще не зберегли, бо наче й гроші привозиш, а з ними й клопіт. Чи то все ще залежить від людини, бо чогось і нас отак вийшло і я вже не знаю чи тому можна буде зарадити.

Чи хтось мав подібне і як то вирішив?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page