fbpx

Невістка з дому нікуди не виходить, а значить – вірна. Але одного разу, в свій вихідний день, син прокинувся, дружини поруч немає, дитина ще спала. Пішов на кухню, а там на столі лежить записка: «Пробач, я закохалася! Не шукай мене, виховай сина гідно!»

Мені дуже сумно від того, що над моїм сином сміються всі – від родичів, до колег. Мені дуже складно усвідомлювати те, що я його таким виховала: занадто м’яким і довірливим, якого дуже легко обдурити і розжалобити. Ось він пригрів змію, точніше одружився з нею, а вона ще таке влаштувала! Навіть писати не по собі, але хочеться поради від розумних людей, адже я крім сміху від оточуючих, на адресу мого сина, нічого не чую.

Син в дитинстві трохи відставав від інших дітей в розвитку: найпізніше став ходити, пізніше говорити. Я навіть про чоловіка забувала, займалася тільки сином: психологи, логопеди та інше. Ходили в спеціальні розвиваючі гуртки, щоб до школи наздогнати однолітків. Чоловік ображався на неувагу до його персони, пропонував ще подумати про дітей, але я вже не хотіла, здавалося, що ніби таким чином зраджу сина.

Чоловік не витримав, пішов до іншої, у нього там зараз велика сім’я, але я не хочу про нього писати. У школі мій хлопчик непогано вчився, але був замкнутим – з ним особливо ніхто не хотів дружити, і я страшенно переживала з цього приводу. І, тим не менше, я вчила його не розчаровуватися в людях, бути добрішими до них.

У школі син почав закохуватися в дівчат, хоч ті і не відповідали йому взаємністю. Справжня любов у нього з’явилася тільки після армії. Я остерігалась цих стосунків: про його наречену ходила дуже погана слава, але син як не свій за нею ходив, «кохаю» – і все. Притягнув її до нас додому, а я навіть цуралася їй. Але що робити, вона була при надії, довелося синові одружуватися, і він був радий цьому. Я ніби й змирилася з тим, що вони у мене живуть, але молодята не захотіли жити зі мною і орендували квартиру. Син працював, невістка довго лежала на збереженні, подарувала йому сина. Ну дитина хоч копія татка, а то я думала, що доведеться ще тест робити, поведінка у невістки не сприяє довірі.

Коли онукові було 2 роки, невістка «зависала» в інтернеті, син це помічав, але дружина його запевняла, що всі ці чоловіки – друзі дитинства, і він охоче вірив. Вона ж з дому нікуди не йде, а значить – вірна. Але одного разу, в свій вихідний день, син прокинувся, дружини поруч немає, дитина ще спала. Пішов на кухню, а там на столі лежить записка: «Пробач, я закохалася! Не шукай мене, виховай сина гідно!». Речей її не було, вона втекла рано-вранці! Телефон відключений, її батьки не знали де вона, самі з розуму сходили, звернулися в заявою на розшук. Знайшли невістку в області – в одному селищі, у якогось чоловіка, який сам орендував квартиру. Як би її не вмовляли, вона вперлася – не повернуся і все, навіть під страхом позбавлення материнства не повернулася.

Син дуже переживав, але на розлучення ніхто з них не подавав. Перебрався з онуком до мене. Ми міняли зміни на роботі, щоб бути з дитиною, поки він в садок не пішов. Так пройшов майже рік. І ось ми дізнаємося, що співмешканець невістки покинув її при надії, втік від неї з орендованої квартири, ще й в боргах її залишив: не заплатив за оренду, а вона на нього ще кредит на нього брала, виплачує тепер. Куди їй подітися? Почала знову телефонувати моєму синові, просить дозволити їй повернутися назад до нього, мовляв – все усвідомила, пробач! Носить доньку від співмешканця, але сподівається, що син її назад прийме і буде виховувати чужу дитину, адже, по суті – вони ще чоловік і дружина!

Я синові сказала: все зроблю, але не підпущу цю жінку до нашої сім’ї, навіть онук від неї відвик. Син спочатку погоджувався, а тепер явно здався, вже пригледів орендовану квартиру, щоб повернути її назад, зі мною постійно свариться. Я кажу: «Ти береш на себе всі – її борги, чужу дитину, всі знайомі вже над тобою, сміються, хоча недавно всі тебе жаліли, що ж ти робиш?». А він мовчки упаковує свої і дитячі речі, скоро переїжджає. Я не знаю, як його утримати і захистити від цієї панянки! Адже вона не заспокоїться, буде далі блудити, а мій син їй буде все прощати і на себе її гріхи брати! Я знаю, історія не така вже й особлива, можливо багато з таким стикалися, може, хто і підкаже – як в такій ситуації бути і як напоумити сина?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page