fbpx

Невже тільки ми бачимо все, дядьку, – дивилась на мого чоловіка Марина, – Зрозумій, любов’ю тут і не пахне. Скільки довкола таких історій. Рідний, отямся

Нещодавно я заміж вийшла. Різниця в нашому віці рівно 30 років, але це ні мене, ні його це не хвилювало. Ми безмежно кохали одне одного.

У шлюбі мій чоловік до мене не був. З його рідних у нього залишилася лише сестра та її дочка – молода студентка на ім’я Марина. Я з нею була знайома по інституту, у нас було багато спільних знайомих, але вона вже закінчувала його, а я тільки-но перейшла на другий курс. Вона допомагала моєму чоловікові з роботою вдома. Не безкоштовно, звичайно ж. Марина була єдиною та головною спадкоємицею. Завдяки цьому, дізнавшись про наші стосунки з її дядьком, вона відразу змінила ставлення до мене – не полюбила. Я навіть не могла подумати, що настільки.

Почалося все з того, що по всьому навчальному закладу пішли вкрай нехороші чутки. я виявляється, не просто так зі своїм майбутнім чоловіком зустрічаюсь. А його поважали і любили, тому до мене ставлення змінилось не в кращий бік. було не просто.

Марині не вистачило того, що мені важко було перебувати в інституті. Блиснувши розумом, вона вирішила зв’язатися з моїми близькими та розповісти про те, з ким я живу і зустрічаюсь у столиці. Добре, хоч старша сестра мамин телефон узяла, бо там стільки всього лунало, що слабке мамине здоров’я навряд чи б витримало. Але у цьому був і плюс – тепер я знала на що здатна добра і привітна Мариночка.

Одного ранку тест показав дві смужки. На наступний ж розпочалися нові “концерти”. Марина доводила дядьку, що то не його дитина. Той мав розумі і попросив дівчину просто не втручатись і не приходити більше до нас. Ми одружились і були щасливі, але лиш пів року.

Я стала вдовою. Мій син ще на світ не з’явився, а вже став сиротою. Я думала що не переживу ту новину, але то був лиш початок випробувань.

Мама на третій день зателефонувала і повідомила що оскільки квартира тепер вільна, то я можу узяти до себе меншу сестру, доки та навчатиметься у столиці. А вже за мить зателефонували родичі чоловіка аби сказати, що будуть відстоювати своє право на васність мого коханого.

Не знаю, як я впоралась. Мама телефонує і постійно говорить, що сестра все чекає. коли я її викличу. Сказала, що й сама думає про те, щоб перебратись до столиці. А потім рідня чоловіка не дає спокою.

Але все позаду. Я вистояла і зробила це лиш заради сина.

Мені часто повторюють, що в житті мені пощастило. кажуть, що я в сорочці на світ з’явилась. Але я не розумію тих слів. Я вдова з малим дитям на руках. Рідня відмовилась від мене, бо я не захотіла нікому допомагати. І досі нагадують про себе родичі чоловіка.

Але всі забули, що заміж я пішла, бо кохала. А його немає вже. Мені двадцять п’ять і вже ніколи не зможу полюдити когось, адже такого, як він уже не існує просто.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page