fbpx
Історії з життя
Ніколи б не подумала що майбутнього чоловіка знайду у швидкій, та ще й у момент появи моєї донечки на світ Божий

Ніколи б не подумала що майбутнього чоловіка знайду у швидкій, та ще й у момент появи моєї донечки на світ Божий.

Я й досі не знаю, чому тоді погодилась вийти заміж за першого чоловіка. Напевне, в свої 27 дуже вже хотіла довідатись, як воно – бути заміжньою. Ох і зачерпнула я того заміжнього життя. З повна. Всякого було за той подружній рік, тільки коли відчула, що скоро стану матір’ю зрозуміла – треба тікати від нього. Розлучалися дуже складно. Навіть спогади про цей період не приємні, але я витримала.

Треба сказати, що попри все я з досить таки забезпеченої родини. Власне авто, квартира, свій салон – перукарня. Уже на досить пізньому терміні їхала з роботи додому, аж тут, халепа! Колесо лопнуло. Припаркувавши авто аби-як зігнулась  поглянути, що ж там. І тут відчула, що моє дитя ось – ось на світ з’явиться. Прямо посеред вулиці. Голос тремтить, викликаю швидку, прошу дівчину-диспетчера надіслати
швидше, пояснюю причину.

Приїхала рятівна машина досить швидко. Симпатичний молодий чоловік, з турботою допоміг мені сісти до салону, розмовами намагаючись мене заспокоїти. Уже передаючи мене до рук спеціалістів сказав:

– Дайте мені ключ від вашої машини.

– Ага, звичайно, де ви бачили аби жінки просто так ключі від дорогих авто роздавали?

– Якщо машина залишиться там стояти, то її відвезуть на штраф-майданчик. Дайте мені ключі, я заміню  колесо і поставлю машину на стоянку. Є запасне?

– Так, в багажнику, – пролепетала я уже й не розуміючи на якому я світі.

Наступного дня мій несподіваний помічник привіз ключі і квитанцію. Поглянувши на маленький згорточок в рожевому чепчику, так смішно і по-доброму почав розмовляти з моєю донечкою, що я розчулившись мовила:

— Це ж треба, рідний батько від неї відмовився, а зовсім чужа людина принцесою кличе!

Він здивовано поглянув на мене, на дитину.

— А хто вас забиратиме, дівчатка?

—Батьки мої, сестра з сім’єю. У нас велика родина.

— А можна я теж прийду.

Навряд, у тому стані я могла йому сподобатись. Моя машина хіба. Тож кивнувши головою у відповідь подумала, що переді мною звичайний альфонс.

На виписку Олексій прийшов з величезним букетом троянд і цілою хмарою повітряних куль. З того дня телефонував щодня, а коли я виходила гуляти з коляскою, якщо не мав у той час роботи, —завжди приєднувався.

Довго він розтоплював мою кригу недовіри, але я все ж погодилась вийти за нього. Батько був проти нашого шлюбу: не про такого зятя він мріяв. Але я все ж вийшла за Олексія.

Уже п’ять років нашій маленькій принцесі. Я щаслива мама і дружина. На сімейних посиденьках часто згадуємо момент знайомства зі сміхом. І де б я знайшла такого чоловіка, аби не те щасливе колесо?

Текст підготували – intermarium.news