fbpx
Історії з життя
Ніколи не думала, що так радітиму коли мій чоловік втратить свою прекрасну і високооплачувану роботу

Ніколи не думала, що так радітиму коли мій чоловік втратить свою прекрасну і високооплачувану роботу.

Справа в тому, що ще коли ми починали жити разом, було ухвалено рішення, що головним розпорядником сімейного бюджету буде мій чоловік. На той момент я сиділа в декреті, а він, відповідно, був головним годувальником.

І все б нічого, ось тільки грошей на продукти та інше він видавав стільки, скільки вважав за потрібне. Звичайно, про якісь надмірності не могло бути й мови.

Походи в кафе з подружками, театри, виставки стали для мене чимось зі світу мрій. Не кажучи вже про те, що щоб вмовити чоловіка на купівлю нової сукні або, вибачте, спіднього, мені доводилося пройти всі кола пекла.

Дійшло до того, що всі чеки з магазинів переглядалися, а витрати обговорювалися довго й нудно.

Проте, цьогоріч ситуація кардинально змінилася – всіх співробітників компанії, в якій працював мій чоловік, спершу відправили на віддалення, а потім і зовсім скоротили, оскільки і підприємство діяльність згорнуло.А я зовсім випадково знайшла собі прекрасну високооплачувану роботу поряд із будинком.

Тепер мій чоловік сидить удома з нашим дворічним сином, а я працюю і заробляю гроші. Тепер я головний годувальник у родині. Тепер ми живемо зовсім інакше – чоловік няньчиться з дитиною, а я приношу в сім’ю гроші.

Зарплата моя безпосередньо залежить від виробітку, тому пропадаю на роботі з ранку до вечора. Зате тепер я не зобов’язана ні перед ким звітувати про свої витрати.

А чоловіка як підмінили, ввічливим став, уважним, дзвонить мені наприкінці робочого дня, цікавиться, як минув день, і неодмінно просить купити йому у найближчому ларьочку пачку “повітря” і пінного.

Іноді я прихильна і купую йому «приємності», а можу і не купити, та ще й висловити, що його звичка – надто дороге задоволення та ще й для здоров’я шкідливе.

Я роблю це навмисно, хай тепер подивиться, як я ці роки жила. Мама мене вже лає, каже, що не можна так поводитися і мені ще все відгукнеться. А я не можу стриматись. Як згадаю що мені довелось з його милості вислухати,як я вишукувала десять гривень тією копійкою по кишенях, бо здачу не всю йому віддала.

Маю право, хіба ж ні?

13,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page