Цей рецепт маринаду не просто хороший, а унікальний.
У кавказьких країнах шашлик є традиційною стравою. Цього разу ми підготували для вас рецепт маринаду для цієї м’ясної страви по-вірменськи. У кожній країні, регіоні та сім’ї його готують по-різному, тому позиціонувати його як традиційний ми не будемо.
Цей рецепт маринаду не просто хороший, а унікальний. М’ясо в ньому маринується всього за 40 хвилин, а також може знаходитися без холодильника 2-3 дня і не зіпсуватися. Але варто не забувати, що м’ясо повинно бути якісним і не слід залишати його під прямими променями сонця.
Складові:
- Соняшникова олія – 200 мл
- Лук – 0,5 кг
- Яловичина – 1,5 кг
- Чорний перець (мелений) – за смаком
- Коріандр – за смаком
- Сіль за смаком
- Кінза – за смаком
Приготування:
1. На дно посуду налийте олію. Далі всипте чорний перець. За бажанням – коріандр і листя кінзи. Посоліть і залиште ненадовго.
Читайте також: Деруни по-особливому. Смакували сьогодні з чоловіком дерунами за цим рецептом. Ну дуууууууууже смачно!
2. Наріжте кожну цибулину на чотири частини. Найдрібнішу цибулину покришіть і розітріть з невеликою кількістю солі. Змішайте цибулю з олією.
3. Наріжте крупно м’ясо. Можна брати яловичину або свинину. Викладіть м’ясо в каструлю з маринадом і перемішайте. Цибулини, які опинилися зверху, поверніть зрізом до м’яса. Зачекайте 40 хвилин і можете готувати!
Шашлик в такому маринаді вийде ну дуже смачний! Тільки при приготуванні не треба забувати перевертати м’ясо, а також зменшувати жар.
Смачного!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся