— Ну, а, що ти хотіла? Це мало колись трапитись. Ти мені не дружина, я тобі не чоловік, як зійшлись так і розбіглись. Від дітей не відмовляюсь, але речі збери, післязавтра сюди моя нова співмешканка переїжджає.
Ми познайомилися з ним у компанії спільних друзів. Він був веселим і добрим. У нас відразу виникла взаємна симпатія. Ми почали зустрічатися. Майже через рік, він запропонував мені переїхати жити до нього. Я погодилася без роздумів. Якось раз, він сказав, що вирішив ніколи не одружуватися. На той момент, це мене трохи засмутило. Адже я, як і більшість дівчат, мріяла вийти заміж. Але мені хотілося бути з цією людиною, тому я вирішила не зациклюватися на шлюбі. Я була щаслива поруч з ним, і неважливо, в якому статусі. Я сподівалася, що це просто від того, що мене він не знає добре і з часом він захоче, щоб я була його дружиною.
Так минуло чотири роки. Я відчула, що стану матір’ю. Цивільний чоловік був радий майбутній дитині. Думала, ось тепер-то точно він запропонує мені поставити той штамп у паспорті. Але, час минав, а пропозиції не було. У нас з’явився син. Але і після появи дитини мій співмешканець не покликав мене заміж. Хоча наші рідні часто намагалися нас одружити, він залишився непохитний в цьому питанні. Тоді, я знову вмовила себе, що все гаразд і можна жити далі не замислюючись.
Час минав, син підріс. Ще через два роки я знову виношувала малюка. Цивільний чоловік був радий цій новині, і все так же не поспішав узаконити наші стосунки. На цей раз, я вирішила підняти це питання. Мовив, як відрізав: він не збирається одружуватися, і я була згодна на цю умову. Які тепер питання до нього і образи можуть бути? Після появи другого сина я все так само була незаміжня. Але тоді, у мене були інші турботи, і питання про весілля відпало саме собою.
Так минуло ще три роки. Згодом, наші відносини трохи погіршилися. Чоловік часто критикував мене, міг гримнути. Але я не надавала особливого значення цим негараздам. Звичайні побутові негаразди звичайної сім’ї. У мене було багато інших, більш важливих турбот.
Але далі стало тільки складніше. Мій співмешканець критикував буквально все: мою їжу, чистоту і порядок в будинку і так далі. Говорив, що я недостатньо добре виховую наших дітей. Звинувачував в тому, що я байдикувала. Пізніше, він перейшов на особисте: критикував мій зовнішній вигляд, зачіску, одяг. Мене це дуже ображало.
Одного разу, він прийшов додому з роботи і заявив мені, що хоче розлучитися. В той момент, мені здалося, що світ навколо мене розсипався на друзки. Я ніяк не очікувала від нього такого. Він пояснив, що зустрів іншу жінку, і хоче побудувати відносини з нею. Просто вирішив бути чесним зі мною і сказати все як є.
Через кілька днів, я з дітьми переїхала до своїх батьків. Так і закінчився мій громадянський шлюб довжиною в десять років.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
