Кандидат наук Лев Борисович, який підробляє репетиторством з математики, вийшов із кімнати свого нового підопічного на ім’я Яків збентеженим.
Трохи постоявши і подумавши, він таки постукав у кімнату, де в цей час була Ілона Семенівна – мама цього дивного підлітка.
– Ви що, вже закінчили? — Здивувалася огрядна, красива жінка. – Вже перестали займатися? Чому так швидко?
— Знаєте що, Ілоно Семенівно… — у голосі кандидата наук з’явилася невластива йому боязкість. — Ви мене заради Бога вибачте, але я до вашого хлопчика більше не прийду.
— Що? — Вигукнула злякано жінка, ледь не підстрибнувши на стільці. — Але чому?! Вас що не влаштовує плата?
— Влаштовує. Навіть дуже. – Лев Борисович поправив на переніссі окуляри у модній оправі. — Але мені здається, що ваш хлопчик знає більше, ніж я.
— Та ну, що ви. — махнула рукою Ілона Семенівна. — Запевняю вас, дорогий професоре, це вам тільки здається.
— Я не професор, — поправив її математик, — Я лише кандидат наук.
— Та яка різниця, — чарівно усміхнулася жінка. – Мій хлопчик, звичайно, знає багато, але точно не більше, ніж сам кандидат наук.
— Ви помиляєтеся… — різко відповів репетитор і почав нервово смикати ґудзик на своєму піджаку. — І взагалі… Ми не домовлялися з вами про вищу математику.
— Яку ще найвищу математику? – здивувалася Ілона Семенівна. – Я у ваших математичних справах нічого не тямлю. Мій Яків хоче займатися наукою, от мені вас і порадили. Кажуть, що ви просто геній у цій справі. Це ж так?
— Ілоно Семенівно! – нервово вигукнув Лев Борисович. – Не потрібно мене вмовляти у такий спосіб.
– Який? — Жінка зробила здивоване обличчя. — Я вас благаю…
— Я хоч і математик, але… — Лев Борисович зацьковано озирнувся на двері, неначе боявся, що зараз сюди увійде підліток. — Уявляєте, він хоче, щоб я пояснив йому проблему доказу теореми Ферма.
— А що, це хіба так складно пояснити хлопцеві про якусь ферму? – безглуздо посміхнулася Ілона Семенівна.
– Це майже нереально! – вигукнув математик. — Я сказав йому, що цю проблему майже неможливо розв’язати, а він мені говорить про якийсь інший доказ цієї теореми, який був опублікований в якомусь романі… Здається «Самшитовий ліс». Ви читали цей роман?
— Ні, боронь Боже! — Злякалася жінка.
– І я не читав, – зізнався кандидат наук. — Загалом, ще раз мені вибачте, Ілоно Семенівно, але я не можу так працювати.
— Леве Борисовичу! — Жінка склала руки, майже як Мадонна, яка молиться. — Благаю вас, приходьте післязавтра знову. Я заплачу вам подвійну плату!
— Кажу ж вам, не вмовляйте мене, будь ласка. – Математик і сам склав руки приблизно так, як і жінка.
— Ну будь ласка! – продовжила благати Ілона Семенівна. — Дайте мені хоч годину спокійного особистого життя. Якщо хочете, можете взагалі не говорити з моїм сином про математику. Просто поговоріть з ним, про що завгодно.
Репетитор застиг і в страшному подиві дивився на цю дивну жінку.
— Як вас розуміти, Ілоно Семенівно? Ви сказали мені це у якому сенсі?
— В прямому. Я, Леве Борисовичу, самотня жінка. І я дуже втомилася від мого розумного сина. Я не можу постійно розмовляти на його дивні теми. Я хочу трохи відпочити. Ви мене розумієте?
— Мамо… — У кімнату зайшов Яків, на обличчі якого було написано, що він ще в дитинстві прочитав усю Велику Енциклопедію. — Я теж пропонував Леву Борисовичу просто пограти в карти, якщо він не може дати відповіді на мої запитання. – А Лев Борисович взяв, і мене образив.
— Ні! – гнівно вигукнув репетитор. — Ваш хлопчик пропонував грати не просто так! Він пропонував грати на бажання. Хто програє, той намагатиметься довести гіпотезу Рімана. А ви знаєте, що це таке?
— Поняття не маю… — зізналася збентежена мати.
— І я знаю лише в загальному, — зізнався репетитор.
— Та ви що?! Як таке може бути?! – почав обурюватись хлопчик, але не встиг.
— Мовчати! — Гаркнула раптом на сина мати. — Ех ти, Енштейне! Коли ти вже перестанеш діставати розумних людей своїми словами? Ні… Треба було в першому класі віддати тебе на скрипку, як мені розумні люди радили. А ти – математика та математика. Ось віддам тебе після дев’ятого класу в якийсь коледж, навчатися на ювеліра, тоді дізнаєшся, якою працею люди заробляють гроші!
— На ювеліра? – скривився Яків. – Але ж там не математика. Там суцільна геометрія. До речі, Леве Борисовичу, а ви читали про останні дослідження числа «Пі»?
— Ну, все, з мене досить… Прощайте, Ілоно Семенівно…
На цих словах репетитор вискочив із квартири як ошпарений.
Аnіsimiv. Фото ілюстративне.
