Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти (Л.Костенко)
— Припини голосити, все буде чудово! У мене крута мама, побачиш, вона розуміє все. Та і я вже не дитина, у мене цивільні права є!
Міша вставив ключ в замок, відчинив двері і урочисто ввів в квартиру Катю: свою крихітку, красуню, лялечку. Здавалося, що вся Катя – золоті кучерики і величезні очиська.
Анна Миколаївна зробила крок назустріч.
— Мамо, це моя Катруся! Ми нарешті вирішили, що будемо разом завжди, тому з’їжджаємося.
— Привіт, Ганно Миколаївно, це Вам! – Катя простягнула цукерки.
— Ну ось я і побачила тебе, проходь скоріше, обоє проходьте! Я обід приготувала, сідайте на кухні, їжте. А я поки речі збирати піду, ви за цей час спокійно пообідаєте. – Ганна Миколаївна вийшла з кухні.
— Мам, але я не зрозумів, які речі, ти куди? Я тобі кажу, ми з Катрусею жити разом хочемо!
— Ну так це чудово, сину! Такий ти дорослий у мене вже, і дівчинка у тебе просто неймовірна! Я хіба проти, я тільки рада, живіть! Хоч ти вже дуже самостійний, я трохи тобі допоможу все ж зі зборами, а то ти можеш забути що-небудь, тому допоможу, поки ви за столом.
Міша розгублено дивився на матір і не розумів, що вона йому каже.
— Так, матусю. Поясни мені, які речі? Ти що, мене з хати виганяєш з Катею? Хочеш, щоб ми взяли необхідне і пішли?
Тепер розгубилася Анна Миколаївна.
— Синочку, ну звичайно. Якщо ти приймав таке важливе рішення, значить, думав над ним. Ти дорослий, усвідомлюєш, що робиш: береш відповідальність за свою дружину, за сім’ю. Раз готовий створювати сім’ю, у тебе, зрозуміло, є, де її створювати і на що її утримувати. Я і не чекала, що ти так рано подорослішаєш, Каті з тобою дуже пощастило!
— Мам, ми взагалі тут хотіли жити, в моїй кімнаті, ти нас виганяєш?
— Ну придумав теж, виганяєш. Навряд чи Катюша з перших днів хоче жити зі свекрухою. Перший час ми будемо терпіти, робити вигляд, що всі і всім задоволені, але скандали почнуться неминуче, адже ми по суті чужі одна одній, я бачу твою Катю вперше, на відміну від тебе, і відразу разом жити? Так ми одна одній всі плани зруйнуємо, сперечатися почнемо, я на вас ображуся, ви на мене, а потім між собою почнете лаятися, а я буду винна … Катя тебе зненавидить слідом за мною, ти саме так все уявляла? Катю?
Катя знизала плечима і похитала головою.
— Ну мам, а де ж нам жити? У Каті в гуртожитку не можна, батьки її далеко в селі, нам що, на орендовану квартиру йти? А платити чим? А жити на які гроші, ми ж не працюємо.
— Ну так працюйте. Якщо дорослі, щоб разом жити, значить і подбати про себе зможете. Заочне відділення вас чекає, влаштовуйтеся на роботу. Будуть і на житло гроші, і на життя. Раз ви покохали один одного, значить, потрібно якісь труднощі пройти удвох, хіба ні, Катю? Згодна?
Каті довелося кивнути, у знак згоди. Мама зраділа, все чудово, кохання перемагає все. Вона ще раз вказала їм на стіл, поки все гаряче, а вона поки все збере і грошей підкине на перший час, поки всі питання не повирішували.
Міша заметушився на місці, попросив маму зачекати, а Катю вийти на розмову.
Анна Миколаївна мовчки спостерігала за парою у вікно, як Міша щось доводить дівчині, як та його відштовхує. Їй дуже хотілося покликати їх назад, раз син подорослішав і хоче жити з дівчиною, хіба вона не повинна допомогти йому в цьому? Та не повинна, сказала собі Анна. Дівчина не собака, у неї теж є батьки, вони виховували її для порядного відповідального чоловіка, а не малолітнього телепня, який не захотів піти працювати заради неї. Катя не повторить долю Анни, хоч Міша і намагається вчинити, як його батько.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
