fbpx
Історії з життя
– Ну мені то ти не розповідай! – криво посміхнулася Тетяна Федорівна. – Ми ж з тобою обидві знаємо, що онук мені не рідний

– Віра, нам треба твого Іллю одружити на доньці моєї Варвари. – пригoлoмшила Тетяна Федорівна свою невістку.

– А Вас нічого не бентежить? Наприклад те, що вони – двоюрідні брат і сестра? – з підозрою зиркнула Віра.

Віра не згрішила проти істини. Варвара – рідна сестра її чоловіка Костянтина. І Варварина дочка Юля – сама справжнісінька двоюрідна сестра Іллі, сина Віри і Костянтина.

– Ну мені то ти не розповідай! – криво посміхнулася Тетяна Федорівна. – Ми ж з тобою обидві знаємо, що Костею там навіть не пахне.

Віра на мить втратила дар мови.

– Здивована, що я знаю? – жінка по-своєму інтерпретувала мовчання невістки. – Я ж бачу – що там нічого нашого. Ілля – капловухий, у нас в роду ніколи таких локаторів не було. Рудий, а ти і Костя – світленькі. У пологовому будинку підмінили? Не вірю. Таке тільки в кіно буває. Значить – нагуляний.

– У мене мама – руда. – заперечила Віра.

– Та що ти говориш? Я що, твою маму ні разу не бачила? Завжди чорне волосся у неї було! Чорне. Значить, з народження таке!

– Хочете сказати, Ви з народження фіолетова? – Віра кивнула на фарбовану шевелюру свекрухи.

– Ні звичайно. – фиркнула та. – Але твоя мати навіть на фотографіях темна!

– З молодості волосся фарбує, не хоче рудою бути? – Зуби мені не заговорюй. Твої батьки подарували твоєму Іллі квартиру. А моя рідна внучка повинна зі мною і дочкою в однокімнатній тулитися? Не бувати такому! Значить так. Іллі кожен день говориш, що Юля – його наречена. Так, поки вони маленькі. Але підростуть! І дивись, щоб син твій нікого не знайшов, шулікою всіх від нього відганяй. І запам’ятай …

– Тетяно Федорівно, Ви марите? Маразм підкрався непомітно? Вам би сходити, перевірити душевне здоров’я. Мені йти треба, будьте так ласкаві – покиньте мій будинок.

– Дивись, Вірко, я все синові розповім! І він тебе кине! А кому ти в свої 40 потрібна будеш? Подумай добре! – повчально повідомила Тетяна Федорівна на прощання.

– Мені – 34, якщо Ви забули. Кажу ж – до лікаря Вам треба. Пам’ять, он, поправити. – Віра з усмішкою відчинила двері перед свекрухою.

– Значить, не хочеш по-хорошому? Ну що ж, сама винна. – Тетяна Федорівна пішла, не попрощавшись.

Пройшовши в кімнату, Віра знайшла свій телефон і зателефонувала чоловікові, щоб розповісти про чергову вигадку його матері.

-Давай тeст зробимо на батьківство, вона вгамується. – запропонувала Віра чоловікові вихід із ситуації.

– Ще чого! Я знаю що Ілля – моя дитина. Мені вже Варвара дзвонила, поділилася планами нашої матері і розповіла, що я – не тато. Я не буду витрачати гроші на таку дурницю. Заїду ввечері до них, поговорю, поки вони Іллі зайвого на наплели.

– Добре. – погодилася Віра, хоча і розуміла безнадійність цієї розмови – якщо Тетяна Федорівна вклала собі щось в голову, то пиши пропало.

Цей день був сповнений на сюрпризи. На неприємні сюрпризи. Мало було Вірі візиту свекрухи з її маразматичною ідеєю, так ще й син спробував влаштувати сцену, прийшовши додому зі школи. Добра бабуся зателефонувала Іллі і спрацювала на випередження.

– Мама, хто мій справжній батько? – відразу пригoлoмшив Віру 14-річний син.

– І ти туди ж? Дай вгадаю. Бабуся дзвонила. Розповіла тобі цю стрaшну таємницю і висловила бажання, щоб ти одружився з Юлею, коли вона виросте. Так?

– А ти звідки знаєш? – сторопів підліток.

– Розумієш, Ілля. Є такі люди, які не хочуть докладати ніяких зусиль для свого благополуччя. Твоїм бабусі і тітці набагато звичніше щось у когось випрошувати, в надії добре влаштуватися за чужий рахунок. Мої батьки переписали на тебе квартиру моєї бабусі, твоєї прабабусі. І ця нерухомість – ласий шматочок для будь-яких аферистів і халявщиків. Твоя бабуся Таня бреше. Ти – наша з твоїм татом дитина. Але їй не хочеться в це вірити, інакше не вийде сватати за тебе Юлю. Не можуть двоюрідні брат і сестра вступити в шлюб.

– Мама, а навіщо тоді бабуся бреше? Не розумію.

– Ну дивись. У нас з твоїм татом є квартира, у тебе своя кімната, у нас – своя. Тепер у тебе є своя власна двокімнатна квартира, куди ти переїдеш коли вступиш до інституту. Туди ти приведеш свою дружину, там будуть жити ваші діти. А у твоїх бабусі Тані і тітки Варвари – однокімнатна квартира, в якій вони живуть утрьох з Юлею. Хоча раніше у них була трикімнатна квартира. А твоя бабуся, в жадобі легкої наживи, розміняла її, вклала гроші незрозуміло куди і прогоріла. Позбулася всіх вкладених коштів. Працювати, щоб купити велику житлову площу, вони не хочуть. Чекають людину, яка в дзьобі принесе їм квартиру. Вони просто заздрять, що у тебе майбутнє забезпечене, а твоя двоюрідна сестра буде животіти в одній кімнаті з мамою і бабусею. – пояснила Віра ситуацію. –

Давай віддамо бабусі одну квартиру? І їм місця буде достатньо, і вони злитися перестануть.

– А ти, коли виростеш, де будеш жити? До нас дружину приведеш? А потім будеш з дружиною і дітьми жити в одній кімнаті? Ілля, це дуже непросте питання. Та й де гарантії, що отримавши у власність ще квартиру, твоя бабуся знову не вплутається в якусь авантюру? І будуть вони і далі жити втрьох в одній кімнаті, але свого житла у тебе вже не буде.

– Зрозумів. Я ж точно татів?

– Точно. – розсміялася Віра.

Ілля пішов робити уроки і провозився з ними до самого вечора.

– Мам, а коли вечерю?

– Зараз тато прийде і сядемо за стіл. Він уже піднімається.

– Я бабусі подзвонив. Сказав їй, що вона – брeхуха.

– Думаю, вона не зраділа. – зауважила Віра.

– Ні звичайно! Сказала, що ти пiдривaєш її авторитет.

– Дійсно. Вона – бреше, а я – винна. У цьому вся твоя бабуся.

– Мам, тато прийшов, я за стіл?

– Так, сідай. – Віра витерла руки об кухонний рушник і пішла зустрічати чоловіка.

– Поговорив з мамою. Ти права – тест треба зробити. А то свої хвoрі ідеї вона з голови не викине. – поскаржився Костянтин.

– Дорого. Стільки грошей на вітер з-за чужої хвoрої уяви.

– Нерви дорожче. А хочеш, я дозволю тобі самій вручити мамі результати батьківства? – лукаво посміхнувся Костя.

– Ну … якщо тільки так. – розсміялася Віра. – Чoрт з ними, з грошима. Ти маєш рацію – нерви дорожче.

Читайте також: Сьогодні 13 грудня — велике свято: Андрія Первозванного. Чого не можна робити в цей день, щоб не накликати біду

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.