fbpx
Історії з життя
– Ну так тільки ресторан і залишається. Але я ж одружений чоловік! Якось розумієш, непристойно це! При живій дружині в ресторанах вечеряти через день, а в квартирі клінер прибирати приходить два рази в тиждень! Як так, не розумію, невже їй самій не противно? Вона ж жінка все-таки! Повинна ж у неї якась тяга до господарства бути?

– Я напевно розлучуся, – повідомив мені друг мій Сашко.

– З чого б це? – уточнила я. – Що тобі не так? Тобі сорок, їй тридцять два. Чотири роки живете, вона і красива, і молода, і кар’єра пре і мізки тобі не робить. Що не так то?

– Розумієш… вона все робить не так. Я коли одружився, думав: ах, яка жінка! З глузду з’їхати! А які діти у нас будуть, а який я буду щасливий додому повертатися до такої чарівної дружини, а вона, розумієш… для неї нічого не змінилося! Я іноді її питаю: Женю, ти розумієш, що ти взагалі заміжня жінка, треба з цим якось рахуватися… а вона плечима знизує і така: розлучайся, чого ти від мене хочеш то?

– Так, Саш. А чого ти хочеш? В чому проблема?

– Так вона так живе, немов мене в її житті немає. Вона як би сама по собі. Вранці фітнес, потім робота. Потім ну жодного у неї вільного вечора! То манікюр, то косметолог. То шопінг, то подружки. Якщо не це ось все – то навчання! Хай йому грець! Мене вже до знемоги дістало: вона постійно – вчиться, вчиться, вчиться!!! Чому там вчитися !!! Вона бухгалтер!!! Дебет, кредит, нічого складного !!! Але тільки вона кожен день додому приходить разом зі мною.

– І що?!?

– Так то! Я на роботі втомлююся! Я хочу приходити в затишний дім, вечеря що б на столі! Щоб поділиться, щоб послухала… а тут… хочу вечерю – йду, сам готую. А я не хочу готувати! Я хочу вечерю… їй-то що! Вона фігуру береже. Кефіру вип’є і задоволена. Ні! У вихідні вона цілком собі нічого так, і перше, і друге, і різне… навіть і пироги, млинці там, але я хочу щовечора їсти! А не тільки по вихідних і святах!

– Ресторан?

– Ну так тільки ресторан і залишається. Але я ж одружений чоловік! Якось розумієш, непристойно це! При живій дружині в ресторанах вечеряти через день, а в квартирі клінер прибирати приходить два рази в тиждень! Як так, не розумію, невже їй самій не противно? Вона ж жінка все-таки! Повинна ж у неї якась тяга до господарства бути?

– Саш. Я тебе не розумію. Вона працює. Вона втомлюється. Чому вона повинна готувати, а ти повинен тільки скаржитися?

– Так я взагалі проти її роботи! Ні, на роботу нехай ходить, але на таку що б, поруч з будинком, на пів деньочка. Щоб у неї час залишалося і домом займатися, дітей виховувати! А то ж нереально! О шостій ранку вона з дому, в десятій додому. На вихідних – вилежується. Це ось дружина? Та це непорозуміння якесь! Мама моя знайшла для неї відмінний варіант: в їх школі бухгалтера шукають. Робота до третьої, ні нервів, ні проблем. Поряд з домом! І що ти думаєш, Женя так сміялася, що мама навіть образилася.

– Сашо, ти несеш якісь нісенітниці. Причому образливі і для мене теж! Я між іншим, теж працюю, і чисто на хвилиночку, у мене і посада вища твоєї і зарплата. Я що, теж непорозуміння?

– Ой, Оль! Ну це ж зовсім інша справа! Ти завжди така була, ти взагалі не жінка, а ого-го! Але Женька то! Вона ж ще дитина, це ж смішно. Пнеться, щось там тужиться. А навіщо??? У неї чоловік є, і головна її турбота і робота – це сім’я! А тут, переконує. Кажу їй, дорогенька, ніби пора дітей організувати. А то ми ж не молодшаємо, годинник то цокає. А дітей хочеться здорових і хоча б двох. А вона мені: ну в цілому можна. На роботі зрозуміють, на місяць у відпустку відпустять. На няньку, в принципі гроші є, так що можна пробувати. Прям з наступного місяця. Я аж присів! Тобто, кажу, няню? Як няню? При живій матері – няню? А вона мені: а як ти хотів? Твоя мама з твоїм татом няньчиться, моя мама – працює, вони з малюком не допоможуть, та й не зобов’язані вони з нашим дитям сидіти. Ти в декрет не підеш. Так що які варіанти? Тільки няня. Я їй: так чому няня ??? А ти? Ти ж мама! А годувати? А ось це ось мімімі, п’ятки солодкі, покакуньки там, ще що там у вас прийнято? Вона на мене ТАК подивилася, що я сам трохи покакунькі не влаштував! Дорогий, каже. Я готова і виносити 9 місяців і народити. Але ось так от невідомо заради чого роботу кинути – ні, це вже перебір! Я десять років витратила на те, що б стати високооплачуваним фахівцем і знайти тих, хто за мої таланти готовий платити стільки, скільки я хочу. І що тепер? Ось це все в смітник заради підгузків? Олю, я ледь не знепритомнів! Ну як так? Нічого святого немає у цієї жінки… я думав, думав… треба напевно розлучатися…

– Саш. Я тебе завжди вважала розумною людиною. Ми з тобою двадцять років знайомі і завжди ти був адекватним чортом! Але ось зараз я тебе реально прокляну! Ти несеш якусь маячню. Я б тебе сковородою освіжила і особисто виставила б за двері. Ти прекрасно бачив, з ким одружишся! Мало того, ти хотів одружитися саме з нею. Я пам’ятаю прекрасно, як ти не давав їй проходу, упадав, умовляв. Як вона тобі говорила, що не планувала заміж, що зайнята кар’єрою. Як ти клявся її любити і поважати її рішення. А зараз що трапилося? Я зовсім не розумію, чому ти незадоволений, мій дорогий? Тебе ніхто не обманював, все чесно! І Женя твоя, між іншим, все що заробляє – вкладає в сім’ю. У тебе на гаманці не бовтається і проблеми всі вирішує. Де Твоя повага до її рішенням?

– Оля… ну я то думав, що її рішення будуть, ну жіночі чи що… які там каструльки купити, які шпалери приклеїти… ну там занавісочки… А вона! Вона пішла і поміняла свою хорошу машину на таку ж хорошу, тільки нову! Це як??? Це жіноче рішення? Вона доплатила двісті тисяч гривень, щоб хороше поміняти на хороше! А мене просто поставила перед фактом! Я ось як на це повинен реагувати? У нас іпотека висить, а вона двісті штук бабахнула – і в машину. Гаразд би у неї стара не їздила! Так ні ж! Ті ж яйця, тільки вид в профіль.

– Саша!!! Вона у тебе грошей просила чи що? Чого ти репетуєш як різаний? Ти забув, що ви квартиру поміняли на в два рази більше тому, що Женька роботу поміняла на ту, де платять в два рази більше. Я ось пам’ятаю, що ви з нею домовилися внески навпіл платити. І так розумію, що немає у вас проблем в цьому питанні. З чого ти вирішив, що вона повинна свої вільні гроші влупити в іпотеку, якщо вона може поміняти машину? І напевно раділа сильно, що у неї тепер машина нова, сміялася, тебе потішило її обдивитися. Чекала, що ти скажеш яка вона молодець і як ти нею пишаєшся. А ти, мабуть, кислу міну зробив і всю радість дружині обламав своїми міркуваннями про те, як вона повинна витрачати свої гроші. Так і було ж, еге ж?

– Ну… загалом так… я сказав… що хоч вона і бухгалтер, але з грошима поводитися не вміє. Та ну ти сама поміркуй! Хіба це було правильно? Я їй сто разів говорив: треба, що б сімейними грішми хтось один розпоряджався! А то всі розпорошується і толку ніякого. А вона… Оль, я навіть не знаю скільки вона заробляє! Вже скільки разів і так і сяк намагався з’ясувати… Стіна глуха! Спочатку жартувала, тепер огризається. Вчора взагалі така: ще раз запитаєш, я з тобою взагалі розмовляти перестану!

– Саш. Хочеш пораду? Розлучайся. Негайно. Дружині не потрібен такий чоловік, як ти. Не займай місце, нехай знайдеться людина здатна її оцінити по достоїнству. Ти для неї чавунний якір на обох ногах. Ти одружився з економістом з червоним дипломом, дівчинці неймовірної працьовитості і дисципліни. Але твоя мета – перетворити її в прислугу. Причому таку, щоб вона ще й підробляла на стороні, а гроші тобі віддавала. Непоганий бізнес-план. Дивно, що Женя його не підтримує. Заради чого вона повинна викинути десять років свого життя і важкої праці? Вона давно вже не бухгалтер, вона фінансовий директор в нехилій конторі. А ти хочеш щоб вона все кинула і вечорами вислуховувала як ти втомився на роботі? Клянчити у тебе гроші на манікюр, на колготки, на туш, а ти не будеш їй їх видавати, бо: а навіщо це тобі? Ти ж вдома сидиш! Саша, а давай навпаки. Ти йди в школу працювати, яка в сусідньому дворі. Драй квартиру, готуй вечері. Виховуй дітей, яких вона готова тобі подарувати. А Женя всіх вас забезпечить. Тому що у неї зараз кар’єра вже краща від твоєї. А вона вчиться, підвищує кваліфікацію і сто відсотків обскаче тебе років через п’ять так, що ніколи не наздоженеш.

Так що, Сашо, да. Ти правий. Розлучайся!

Автор: Ольга Iванова

Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook