Я не можу прийняти, що моя донька отак змарнувала свій шанс у житті. Вона у мене, слава Богу, вдалася красою в батька, тому я була певна, що вона собі добру долю вибере.
Ага.
Але моя мати була зовсім іншої думки про виховання Насті:
– Ти таку вроду маєш, а за подружками й не видно тебе. Що я не бачу, як ви на вулиці сидите, то тільки й чути подружок, а ти сидиш, мов в рот води набрала! Та якось покажи себе! Та спину рівно, та плечі розправила. Ти чимось маєш соромитися? Мати таку вроду і як та миш сидіти!
Мене це дуже обурювало, бо хай собі дитина буде так, як їй зручно.
– Мамо, знайде свою долю, тоді й покаже себе і ніхто її не спинить. Що ви вічно попереду батька?
І що ви думаєте? Знайшла собі таки кавалера.
Їй двадцять один, а йому вісімнадцять! Я як почула. То мало не впала.
– Дитино, то нема гідного хлопця, який би тобі плече підставив в житті, бо життя, не лише прогулянки за ручку… А ти оцього… не серйозного! Та його ж ще самого треба бавити!
– Мамо, ми любимо один одного!
Мені ще думка стукнула, що а може то й на краще. адже вона старша в стосунках, то й зможе ними покерувати. Бо старші хлопці, то вони вже хочуть іншого, а молоді – їм і за руки потриматися – то вже радість.
Це я собі так думала.
А вона давай до свого Сашка бігати, бо бачте, конкуренція висока, всі його хочуть.
– То нащо тобі такий чоловік? Все життя отак будеш обганятися, мов від мух?
Мовчить. А що вона скаже, як там ніякого розуміння життя!
Я вже прошу, я пояснюю, що життя має бути в мирі та злагоді.
Але ж де…
Прийшла і каже, що вони подали заяву, бо вона при надії.
Ну все. Я в цьому шлюбі ніякої перспективи не бачила. Прийшов Саша до нас жити, нічого не робив лиш їв та спав.
А ми з чоловіком і для дитини і до дитини.
Вже й чоловік мій сам каже, що наче три дитини ми маємо.
– Лесю, – каже він, – Та я не залізний, я думав жити в спокої, а тут таке. ти їй якось поясни!
Я вже наче думки його читала і кажу доньці:
– Йдіть на квартиру, бо ми з батьком вас утримувати не будемо. Ти вже он закінчиш інститут, матимеш професію, ми з Оленкою будемо сидіти. Може й твій коханий чимось корисним займеться і зрозуміє для чого чоловік жінці.
Приходила я до них і бачила, що там ситуація не змінилася, той хоче все добреньке, а заробити не йде. Сама моя донька крутиться та виходить на підробітки, щоб родину забезпечити. Мені шкода дитини, то й я підкидаю грошей аби мій чоловік не знав та не сердився.
– Дитино моя люба, нащо тобі це все? Та нема з цього толку, коли тобі очі відкриються. То ти всю свою молодість отак минеш, оплатиш цей непотріб!
І не докажеш. Мало, видно.
А далі знову з новиною – знову при надії!
– Ти чим думаєш, – взялася я д неї, – Ти маєш думати головою!
Ну як? Як я могла так виховати дитину? Ну, що я не так зробила? хочеться сісти і голосити на весь світ!
Зять сидить лиш за комп’ютером та мріє, що він багато грошей заробить. А донька на дому має підробітки, двоє дітей на шиї і само собою, що вона не справляється.
Я вже пропоную брати нам дітей на вихідні. Але ж діти маленькі, вони мами хочуть і не хочуть в бабусі з дідусем бути без мами.
Я не знаю, як це все доньці втокмачити? Як її переконати?
Фото Ярослава Романюка.
