Чи то справжні чоловіки перевелися, чи слово честі і гідності уже нічого не вартує… Бо як інакше можна назвати твій вчинок?
Наші сім’ї жили по-сусідству. Ми з тобою дружили ще зі школи. Вступили до одного вишу. І навіть працювати випало разом. Ніхто і не сумнівався, що ми одружимося. Звісно, була у цьому впевнена і я, пише газета “Наш день“.
Ми стільки часу проводили разом… Наші батьки називали нас уже своїми дітьми. Ми разом їздили відпочивати на море, в гори. Як палко ти запевняв, що любиш лише мене одну!
Що трапилося – досі не знаю. Ти став уникати мене, нарікав, що втомлений, хочеш відпочити. А тим часом, як з’ясувалася, ти зустрічався з іншою.
Батьки просили пояснити: як це зрозуміти? Адже у нас уже йшлося до весілля.
Ти пояснив усе просто: зустрів іншу, закохався. Мовляв, серцю не накажеш… Я залишилася, як кажуть, біля розбитого корита. Усе трапилося так зненацька, що і не знаю, чи плакати та страждати, чи просто забути?
Може, воно й на ліпше, що ти іще до весілля показав свою сутність. А кохання? Вірю: справжнє щире кохання, як і справжнє щастя я знайду.
Віра С
