Сьогодні мені подзвонила моя мама і розповіла історію. Є у неї подруга, росли в одному дворі, вчилися в одній школі і навіть в одному ВНЗ. І досі спілкуються.
Дак от, ця подруга зателефонувала моїй мамі, вся в сльозах і сказала, що дочка хоче віддати її в будинок людей похилого віку. Моя мама просто не очікувала такого від дочки подруги. Ну, як рідну маму віддати казна куди і до кого, доживати віку серед чужих людей?
— Не погоджуйся ні в яку! Роби усе від себе залежне, аби нікуди не їхати. Звідти лиш винесуть.
Я спочатку обурилася і маму підтримала. А потім задумалась і зрозуміла, що судити не можу. Мамина подруга не може себе обслуговувати повністю після важкої недуги, тому дочка переїхала жити до неї. Завдяки доньці, мама змогла хоч трошки відновитись. Для цього, дочка пішла з престижної роботи і працює з дому, щоб доглядати за нею. Зарплата у неї, зараз, невелика. А мамина подруга, я чула, постійно висловлює своїй дочці, що та живе в її квартирі і за її рахунок.
Учора я бачилася з її донькою, на ній немає обличчя, в її очах смуток. Сказала, що її досі чекають на колишньому місці роботи, ще й підвищення пообіцяли. Крім того, її чекає чоловік, який залишився в іншому місті. Вона не може виїхати до чоловіка з мамою, тому що у них однокімнатна квартира і всім місця не вистачить. Дочка поклала мамі до ніг своє життя і особисте щастя. Здавалося б – продайте мамину квартиру, купіть нову більшу у власному місті і немає ніяких негараздів. Та мамина подруга рогом вперлась і ніяк. Зятя не любить і в чужому домі жити не хоче. А пропозицію про продаж квартири сприймає не адекватно, понавигадувала собі казна чого.
І ось, знаючи всі ці подробиці, варіант з будинком для літніх не такий вже поганий. Найняти доглядальницю – варіант не найкращий, адже це дорого та й не надійно. Тут нагляд і постійна присутність ще когось потрібна для контролю, а з іншого міста, як прослідкуєш?. А в будинку для літніх людей є кваліфікований персонал, який мамі надасть необхідну допомогу. Та й спілкування буде, що важливо для людей похилого віку. У неї буде своя кімната, з усіма зручностями. І зараз діяльність таких установ дуже строго контролюється з боку держави.
Я, чесно, не знаю, чи зможу так вчинити з рідною мамою, але судити не берусь. Життя багатогранне і складне і мені шкода їх обох.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – спеціально для intermarium.news.
Популярні статті
- Кума назвала мене пліткаркою та виставила за двері! Мене! Пліткаркою?! Та я зроду-віку не була ласа до чужих таємниць, я просто не вмію тримати секрети!
- То це я для того батрачила в Італії роки та передавала синову гроші аби тепер для рідного онучка стати пугалом? Ну, свахо, дякую щиро. І невісточці милій доземний уклін. Віддячили, так віддячили
- Кому пощастить 3 лютого: гороскоп для всіх знаків Зодіаку
- Те, що брат оплатив замовлення, не скасовує вчинку його дружини. І колишнього доброго ставлення Наталка нехай не чекає
- Коли я переїхала із сім’єю з нашого рідного міста на Захід нашої країни, ми спочатку жили, як і всі евакуйовані у гуртожитку. Пізніше, ми знайшли з чоловіком роботу і винайняли будинок не далеко від міста, але друзів і знайомих із того гуртожитку у нас багато залишилось. Проте найбільше мене вражає Лариса. Уже майже рік ми знайомі і увесь цей час ця жінка не втомлюється мене дивувати