fbpx
Історії з життя
Одна “добра душа” дізналася мій номер мобільного і зателефонувала сама. Мовляв, так і так, вітаю, скоро в родині Сергія буде поповнення. Адже він так любить своїх дітей, полюбить і мою дитину. А нам потрібно вирішувати, як ми будемо ділити таточка

Буквально за тиждень до Нового року я дізналася дві новини. По-перше, мій дорогоцінний чоловік вже два роки гуляє з іншою жінкою. По-друге, його пасія при надії.

Сказати, що я в абсолютно розгублена – нічого не сказати. Ми живемо разом уже 8 років, точніше в шлюбі. У нас двоє дітей, молодшому 3 рочки. Чим він думав, взагалі не зрозумію. І що тепер робити в цій ситуації, не знаю.

Злюся? Так злюся. Але в якійсь мірі можу його зрозуміти. Я ж не наївна. Розумію, що святих в цьому світі немає. Помилитися може кожен. Але це вже не просто помилка. Це тривало 2 роки. Як він міг жити зі мною в той час, як регулярно проводив час з іншою. Гаразд, якщо випадковість чи у відрядженні. Але це вже зовсім не стосується постійності.

І що тепер? Я повинна просто відмовитися від свого чоловіка, тільки через те, що у цієї жінки вистачило розуму зважитися на дитя від нього?

Весь цей час, не дивлячись на всю цю історію, він був хорошим чоловіком і батьком. Ми ні в чому не мали потреби. Я про гроші і увагу. Всі свята разом. Завжди подарунки, завжди ніжність. А тепер виходить, все це було акторською грою, ілюзією, обманом?

Як я про це дізналася? Це якраз найскладніше для мене. Ця “добра душа” дізналася мій номер мобільного і зателефонувала сама. Мовляв, так і так, вітаю, скоро в родині Сергія буде поповнення. Адже він так любить своїх дітей, полюбить і мою дитину. А нам потрібно вирішувати, як ми будемо ділити таточка.

Ось серйозно? Вирішувати? Так з чого я взагалі повинна щось вирішувати? Це мій чоловік. Так, я зараз дуже злюся. Але мені здається, що коли емоції стихнуть то я зможу його пробачити. Можливо, не забути, але пробачити зможу. Нас дуже багато пов’язує.

У нас спільний бізнес. Будинок в іпотеку. Ми сім’я. І той факт, що він завів інтрижку десь на боці, нічого не змінює.

Якщо здалося, що я боюся втратити чоловіка тільки через гроші, то це не так. Навіть після розлучення я залишуся цілком забезпеченою жінкою. І дітей легко витягну і на ноги поставлю. До того ж, голова на плечах є. Я не хочу втрачати його, як людину.

Коли все розповіла чоловікові, він не знав куди себе подіти. По-перше, був здивований, що я в курсі його пригод. По-друге, мабуть, був не в курсі, що його Оксана при надії.

Як виявилося, термін у неї маленький. Як взагалі чинять в таких ситуаціях?

Перед самим Новим Роком ця Оксана завалилася до нас додому. З подарунками. Хотіла познайомитися з нашими дітками, адже СКОРО МИ СТАНЕМО ОДНІЄЇ СІМ’ЄЮ!

Вона реально не надто дружить з головою. І як я зрозуміла, свого втрачати не збирається. Ось тільки вона не в курсі, що Сергій якраз після розлучення залишиться фактично босий. Тато мій про це подбає.

Добре, що ні чоловіка, ні дітей в той момент не було вдома. Я її випхала за двері. Сказала, що якщо вона ще раз з’явиться на порозі мого будинку, то я не пошкодую.

Чоловік довго вибачався. Присягався, що любить тільки мене і наших дітей. Що хоче зберегти сім’ю. Що ця Оксана йому не потрібна. Що ми йому дорожчі за життя. Дуже переконливо говорив.

Я розумію, що з його боку це низько. Але як вона могла так вчепитися у одруженого? Таких жінок я в принципі не розумію. Намагаються влаштувати своє життя за рахунок чужої сім’ї.

Що робити? Як бути? Як її відвадити? На що вона може розраховувати, якщо матиме дитину? Можливо, батько її дитини взагалі не мій чоловік? І що робити з Сергієм?

За матеріалами: Жіноча логіка.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook