Моя мати, проживши з батьком 38 років, вирішила покинути його і поїхала жити в інше місто, до своєї сестри. Нам відповіла, що мета досягнута – діти виросли, а бути домогосподаркою і прислужувати батькові у неї немає ні найменшого бажання. Вона не бачить сенсу продовжувати жити в одній квартирі з моїм татом. Мама зібрала речі, попрощалася з нами і покотила в своє рідне місто.
Можна було порадитися зі мною, поговорити з батьком. Скільки часу вона обмірковувала це рішення? Рік, два, а може всі 38 років в шлюбі вона мріяла вирватися з родини? Я бачила, що останнім часом вона втратила інтерес до життя, завжди сумна була, закинула своє хобі, перестала стежити за собою. Але ж потрібно вчитися радіти життю, необхідно шукати компроміси. З батьком майже не розмовляла, він її просто дратував. Я хочу, щоб вони жили разом. Мій батько – нормальний чоловік. Багато жінок живуть і з гіршими, тим більше їм вже не по 20 років, а більше 60.
Я думаю, що сестра мами тут зіграла не останню роль. Вона була одружена тричі і тепер живе одна в величезному заміському будинку. Ну і що вони будуть робити разом? Ходити в театр, кафе? У сестри великий сад, город. Мама буде вирощувати овочі і фрукти? Вона завжди говорила, що у неї є мрія – мати власний будинок. Я з мамою по телефону постійно розмовляю і прошу повернутися до батька. У неї одні відповіді: не хочу витрачати свої роки на вирішення побутових питань, більше так неможливо жити, втомилася жити в шлюбі. Напевно, мама батька ніколи не любила. На жаль, я не пам’ятаю, щоб і батько говорив про любов до мами. Але ж багато сімей живуть разом, тому що звикли і бояться щось міняти.
Зазвичай чоловіки покидають своїх дружин і йдуть до коханкам. А в нашій родині інша ситуація: мама втомилася, у неї нове життя. Виявилося, що мрії збуваються, молодість триває, можна жити без проблем і турбот.
Вона мені раніше допомагала з дітьми, так як я пізно повертаюся з роботи. А жили ми в сусідніх будинках. Зараз і мені складно, ще й батько один. Він не звик доглядати за собою, не вміє готувати, та й за внуками не виходить у нього доглядати. Як виявилося, батько не вміє робити навіть елементарні речі. У мене тепер чоловік, діти, ще й тато. І всіх я повинна обслуговувати, а ще й працювати. Мені навіть перед своїм чоловіком і дітьми соромно за свою матір.
Як умовити її повернутися? Хіба це нормально – розлучатися після стількох років прожитих разом? А якщо батько призведе до квартири ще й іншу жінку, втомившись від самотності і туги? Мені це тільки додасть проблем. Цікаво, а мама думає про те, що мені важко? Чи не нудьгує вона за онуками? Як мені напоумити цю жінку і повернути її назад?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
