fbpx

Одного прекрасного дня ​​невістка попросила дозволу пожити кілька днів її сестрі у вітальні. Я не дуже зраділа цій перспективі, точніше зовсім була не рада, але все ж погодилася. Мені таку історію розповіли, що просто шкода стало дівчину. Але правду ж кажуть: не роби добра, не отримаєш зла

У нас велика родина. Хай не дуже дружна, але живемо разом, тому доводиться миритися. В мене один син. Кілька років тому він одружився і намагався жити окремо. Вони орендували з дружиною квартиру, а ми з чоловіком жили для себе. Молоді нас особливо не напружували, тому стосунки складалися дуже навіть непогано.

Але все змінилося з появою двійні у мого сина і його дружини. Ми, як дідусь і бабуся, були безмірно щасливі. Поки вони продовжували жити окремо, все було чудово. Я часто ходила до них у гості, докладала усіх зусиль можливих, щоб більше допомогти з онуками. Невістка вдячно приймала мою допомогу. Мене ж, в свою чергу, все влаштовувало, тому що я знала, зараз повернуся додому і буду відпочивати. Все-таки це дуже навіть добре, коли є можливість окремого проживання.

Але радіти мені довелося недовго. У зв’язку з тим, що невістка пішла у відпустку, син став єдиним годувальником їх великої родини. А двоє дітей, самі знаєте, це дуже важко, як морально, так і фізично. А тим більше – матеріально. Так як син у мене молодий спеціаліст, кар’єри ще не встиг зробити, то і заробіток у нього трохи вище середнього. Цих грошей цілком достатньо для молодої сім’ї без дітей. Але коли двоє малюків, та ще й квартира орендована, то такого заробітку на нормальне життя, звичайно ж, не вистачить. Після кількох місяців таких випробувань, ми з чоловіком запропонували переїхати дітям з онуками до нас. Вони, з полегшенням зітхнули.

Квартира у нас велика, чотири кімнати. В одній ми з дідом. Другу віддали для сина з дружиною. У третій зробили дитячу. Остання залишилася як вітальня, в якій ми вечорами любимо збиратися всі разом.

Так і жили – поживали, поки до нас не підселили ще одного жителя. Одного прекрасного дня ​​невістка попросила дозволу пожити кілька днів її сестрі у вітальні. Я не дуже зраділа цій перспективі, точніше зовсім була не рада, але все ж погодилася. Мені таку історію розповіли, що просто шкода стало дівчину. Але правду ж кажуть: не роби добра, не отримаєш зла. Ось тепер я і на власному досвіді це перевірила.

Мало того, що сестра виявилася норовливою, так вона ще й додому поверталася за північ. Починала стукати і топати по квартирі, не даючи тим самим відпочивати. Я розумію, що вона молода і душа прагне свята, але це її проблеми. Чому я на старості років повинна все це терпіти? Намагалася поговорити з дружиною сина, але вона дуже жалісливо просить не проганяти її. Їй, бачте, нікуди більше піти. Їх батьки живуть в провінційному містечку, а сестра тільки влаштувалася на нову роботу.

Я все розумію, але хто буде розуміти мене? Як я бачу, цій дівчині абсолютно на всіх начхати. Вона взагалі не переживає за те, що доставляє стороннім людям такий дискомфорт. Що за виховання? Вони з невісткою повні протилежності. Такі різні люди, що ніколи не подумаєш навіть про те, що вони рідні, якщо не знаєш про це.

І ось я тепер сиджу вечорами і думаю, як мені поступити? Образити невістку і попросити з’їхати її сестру? Тим більше що спочатку розмова йшла про кілька днів. Або продовжувати терпіти, щоб не зіпсувати стосунки в родині? Допоможіть порадою, як зробити так, щоб всім було добре?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page