fbpx
Історії з життя
Одного разу Оля їх побачила. Випадково. Не стежила. Просто йшла по вулиці і побачила машину Сергія. Зраділа, прискорила крок. А в машині вони – Сергій і Лара. Не просто сидять

Оля відчувала, що чоловік знову з тією, іншою. Давно вже з’явилося у неї це відчуття присутності іншої жінки. З’ясувати б, хто вона. Прямо питати у Сергія боялася.

Десь в глибині душі таїлася надія – а раптом здалося? Раптом немає ніякої іншої? А запитаєш, та правду скаже, і як далі жити?

В черговий раз поплакалась своїй найкращій подрузі Ларі. Ларі можна все розповісти. Вона зрозуміє, підтримає. Подруга з дитинства все-таки.

Одного разу вона їх побачила. Випадково. Не стежила. Просто йшла по вулиці і побачила машину Сергія. Зраділа, прискорила крок. А в машині вони – Сергій і Лара. Не просто сидять, в обнімку.

Оля дістала телефон і зробила кілька знімків.

На наступний вечір прийшла без попередження до Лари. Увійшла в передпокій. Не роздягалася і не знімала взуття, а мовчки простягнула тій телефон.

Лара спокійно переглянула фото і підняла очі на Олю. Оля чекала від неї сліз, виправдань, але подруга поводилась спокійно і впевнено. Стояла, склавши руки, спираючись спиною об одвірок.

– Як ти могла? Ти-и? Ти ж… Ми ж… Адже я твоя подруга!

– Подруга, кажеш? Ну, проходь, подруго.

І Лара пішла на кухню. Оля за нею. Сіли за стіл. Лара підперла підборіддя долонею і з отруйною усмішкою дивилася на Олю.

– А ти пам’ятаєш, подруго, що ми з Сергієм колись кохали один одного?

На цих словах Оля здригнулася.

– Бачу, пам’ятаєш. Ми були зовсім юні тоді, недосвідчені. А ти завжди хотіла бути в усьому краща за мене. Випереджати. Ти не виносила, коли у мене з’являлося щось, чого у тебе не було.

Батьки купували мені велосипед, ти сльозами домагалася, щоб у тебе був ще кращий. Тато діставав мені дефіцитні джинси, ти вимагала такі ж. А якщо не виходило, ти псувала потайки мої речі. Це зараз я розумію, хто це робив. У той час, звичайно, не здогадувалася. Ти ж завжди блискуче грала роль найкращої подруги.

Оля слухала, опустивши очі, нервово кусаючи губи.

– Так було і з Сергієм. Ти не могла допустити, щоб такий хлопець дістався мені. Але у тебе нічого не виходило, правда? Тому що він кохав мене по-справжньому. А потім його призвали служити. Далеко, на кордон. А коли він повернувся, так вже вийшло, мене не було в місті. Пам’ятаєш?

Я тоді отримала грант і два роки навчалася в Англії. Уявляю, як ти бісилася. Не ти, а саме я поїхала за кордон. Вже тут тобі не допомогли б ніякі істерики. Але зате був Сергій. І ти скористалася моментом.

Я знаю все, подруго. І які побрехеньки ти про мене говорила, і як не давала йому проходу. І в результаті що? Мовчиш? Коли я повернулася, він був одружений з тобою.

Оля опустила голову на руки і плакала. Але Лара була нещадна.

– Перестань! І послухай правду. Він одружився з тобою тільки тому, що ти була при надії. Коли я повернулася, ми з Сергієм зустрілися. І зрозуміли, що наша любов нікуди не пропала. Навпаки, спалахнула з ще більшою силою. Але у вас тоді було немовля. Ми зустрічалися таємно. Я продовжувала вдавати твою подругу, так було зручніше.

Спочатку ми бачилися рідко. А коли підріс ваш син, почало виходити частіше. Ми не могли один без одного, нас притягувало, немов магнітом. Мабуть, в цей момент ти почала щось відчувати. Пам’ятаєш, як ти прийшла до мене вперше зі своїми підозрами? Ми з Сергієм почали поводитися вкрай обережно. І якби ти не застукала нас випадково в машині… А втім, ми збиралися рано чи пізно тобі все розповісти.

Оля підняла голову. Дивилася заплаканими очима.

– І коли ж?

– Неважливо. Готуйся до розлучення, подруго.

Коли Оля пішла, Лара набрала номер Сергія.

– Вона була у мене. Вона все знає.

Оля йшла по вулиці, підставивши під дощ обличчя. Вона ніколи не замислювалася над своїми вчинками. Вона просто завжди домагалася свого. Домагалася і тут же забувала про це. Вперше Оля дивилася на минулі події очима Лари.

Джерело: Розповіді кумедної пані.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

You cannot copy content of this page
facebook