fbpx
Історії з життя
Одного разу прийшовши за сином, я побачила як дочка вихователя повчає мого сина. Тим паче в цей момент самої виховательки в групі не було і семирічна дитина перебувала в групі з десятьма дітьми абсолютно одна

Свого старшого сина віддала в садок, в 2,5 рочки. Необхідно було, щоб він за півроку повністю адаптувався. Одним словом звик до нового способу життя. Щоб коли я вийшла з декрету на роботу у мене було менше проблем.

Але на жаль, вийшло не так як хотілося. Син потрапив в ясельну групу до не хорошого вихователя. На жаль я це не відразу зрозуміла, так як і інші матусі.

Син перший місяць ходив не повний день. Так як я ще не працювала, то не поспішала залишати дитину на цілий день. Він звикав поступово. Тому особливих проблем не було. Та й з вихователем у мене склалися, з початку, нормальні відносини. Єдине, що не подобалося, це часте перебування її дорослої, семирічної доньки в групі з малими дітьми.

Одного разу прийшовши за сином, я побачила як дочка вихователя повчає мого сина. Тим паче в цей момент самої виховательки в групі не було. Я поцікавилася у дівчинки:

– Чому ти його зачіпаєш?

– Він мене не слухався! – говорить вона.

Я її попередила, щоб вона не сміла чіпати моєї дитини. І стала чекати виховательку. Але незабаром вона з’явилася, я розповіла про те, що трапилося. І отримала несподівану відповідь:

– Моя дочка не любить, коли діти бавляться і плачуть.

Я навіть не відразу знайшлася, що відповісти. Відносини псувати не хотілося, але дитини своєї мені було шкода, та й не тільки своєї. Але все ж сказала вихователю:

– Мені не подобається, що ваша доросла дочка знаходиться в групі з малими дітьми, та ще й ображає їх.

Вона пообіцяла, що поговорить з дочкою. Незабаром, після цього випадку, син занедужав. І ми три тижні не ходили в садок. Видужавши ми прийшли в групу і побачили нову виховательку. Я спитала:

– Куди подівся колишній вихователь?

Мені пояснили:

– Батьки написали на неї скаргу.

Виявилось, що те що я побачила і про що розповіла одній з матусь, стало останньою краплею. Завідуюча уже давно пильно придивлялась до нашої виховательки та й кошти вона збирала на потреби групи, хоч забезпечення у нас повне, тому на що ж ішли по сто гривень з кожного малюка – відповісти вона не змогла.

Пізніше розмовляючи з іншими матусями, я дізналася, що наша колишня вихователька присвоювала всі солодощі, які ми приносили для наших діток. Був у нас по середах звичай, так званий солодкий стіл. Це коли батьки приносили з дому усілякі частування. Тоді це було заведено майже в кожній групі. А ще вона не годувала тих малюків, які не могли самі їсти. Ось після цього батьки і написали листа з проханням до завідуючої.

Мені досі в голові не вкладається цей випадок. Хіба таким людям слід виховувати наших дітей? Вони мають бути поміркованими, мати змогу домовлятися з дітьми, а не залишати малих на доньку.

Більше проблем ні з садочком ні зі школою у мого хлопчика не було. Я щиро вдячна кожному педагогу, який доклав зусиль і подарував моїй дитині частинку своїх знань. Прикро, що є ось такі вийнятки, а після такого повірити знову, ой як не просто!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook