Я все життя пропрацювала з автоматикою. Навколо мене завжди були автоматизовані машини, за якими необхідно було стежити і контролювати процес. З огляду на, що я дуже товариська людина, то мені не вистачало спілкування з людьми, чого мені не могла дати моя професія, в силу своєї специфіки.
У нас з чоловіком троє синів. Хлопчаки мають велику різницю у віці, тому не надто й дружні. Мені доводилося самій займатися з кожним, що доставляло мені величезне задоволення. Я могла з ними годинами сидіти, головне було впоратися з домашніми справами. І більше мені нічого не потрібно було.
У мене часто виникала думка, що я неправильно вибрала для себе професію. Робота була цікавою, але внутрішнє покликання все ж було зовсім інше. Після виходу на пенсію я вирішила виправити цю помилку. Мої добрі знайомі запропонували мені влаштуватися до них нянькою їх онуків. У їхніх дітей трійнята, і невістка сама не могла впоратися з таким навантаженням.
Спочатку вони намагалися найняти няню через агентство, але коли кандидатки дізнавалися, що дітей троє, то всі відмовлялися від такої відповідальності. Брати, кого попало, самі розумієте, не варіант. А платити двом людям занадто дорого. Ось і виходить, що вони не можуть впоратися з ситуацією.
Мене дуже зацікавила їх пропозиція. Я поділилася новинами з чоловіком, який теж нещодавно вийшов на пенсію, але не міг знайти собі заняття до душі. Але він у мене не повірив.
Сказав, що мені дуже забагато років, щоб возитися з такими маленькими дітками, та ще й з трьома відразу. По-друге, ну яка з мене няня, коли у мене немає відповідного досвіду, не кажучи вже про освіту. По-третє, це занадто велика відповідальність, яка мені вже ні до чого!
Чоловік відверто посміхався коли це говорив. Мені так прикро стало, адже він у мене не вірить. Троє наших дітей він досвідом не вважає взагалі. А те, що мені шістдесят з довгим хвостиком, не означає, що я ні на що уже не здатна.
Ледь не плачу.
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Популярні статті
- Відколи мені виповнилося тридцять, я уникаю їхати до мами на свята. Тоді у неї з татом просто якесь загострення, яке називається «колитизаміжвийдеш»
- З чоловіком ми уже десятий рік, як разом, проте за цей час батьками ми так і не стали. Я колись у все це не вірила, але чим далі. тим більше схилюсь до того, що виною усьому є отой дивний весільний подарунок від свекрухи
- Прийшли ми на заручини: наречена, мов квітка гарна, вималювана, вивбирана, на столі все як треба, але мучать мене сумніви
- Маю статки та городи, але жінки вже не маю. То як я тепер маю доживати віку
- Знаєте, дійшла я до того, що почала знайомитися у всесвітній павутині, а що зробиш – на носі сорок, а особисте життя ніяк не владнається