fbpx
Історії з життя
Ой, Катрусю, ну нарешті ти слухавку взяла, – телефонує подруга, – Чекай гостей! У мене ювілей через два дні. Вирішили у тебе святкувати на дачі. Я вже всіх запросила, продукти вже в машині. Ми з чоловіком останні речі беремо і скоро у вас там будемо

На роботі я вже працюю досить довго, 10 років. З усіма колегами у добрих взаєминах. Але найближче все ж зійшлась з Тетяною. Дуже добра жінка з якою ми мали спільні захоплення і інтереси. Ми стали подругами майже одразу, та й чоловіки наші порозумілись.

Минулого року ми з чоловіком добудували дачу. Іноді кілька разів за літо почали запрошувати в гості Тетяну та її чоловіка. Наприклад, цього сезону, вони у нас були вже 2 рази.

Перейду ближче до суті моєї історії. Почалося все з того, що я пішла у відпустку на 3 тижні, вдалося домовитися про це з керівництвом. Виходити працювати треба було з 12 листопада.

Для довідки додам, що Тетяна має день народження 11 листопада. І, на мій великий подив, святкувати його вона вирішила чомусь у мене на дачі.

Звичайно, все було досить дивно, Тетяна намагалася мені додзвонитися, щоб обговорити зі мною свою ідею. Але я була у відпустці, зв’язок у мене ловив раз через раз, тому додзвонитися до мене не виходило. Ну і роботи у нас з чоловіком повно на дачі було саме будівництво, люди працюють.

І оскільки запрошувати гостей потрібно заздалегідь, моя колега вирішила, що я точно не буду проти її ідеї. Запросила всіх до мене. Про це я дізналася лише за два дні, коли повернулася з чоловіком із відпустки у місто.

Не дивно, що мій чоловік одразу сказав, що він проти такого. І на це були свої об’єктивні причини. Наприклад, у нас ще не було завершено встановлення лазні. Отже, навколо були матеріали та безлад. У домі не було отоплення, та й склали ми все вже до зими готуючись.

Я теж не раділа ідеї Тетяни, тому що з нею ми спілкувалися добре, але половину із запрошених гостей я зовсім не знала. А треба було приймати цих людей своїй дачі.

Це додатковий клопіт, пов’язаний з організацією цього заходу, підготовкою всього до нього та подальшим прибиранням. А скоро вже виходити на роботу.

Коли я озвучила все Тетяні – вона явно була не готова почути таке. Її це дуже засмутило, і було видно, що вона розгубилася і не знала, що робити. Хоча вона мала цілих два дні в запасі.

Звичайно, Тетяна висловила мені своє невдоволення. Заявила, що вважала мене своєю сестрою і все можна було б легко вирішити, а я не хочу чомусь. На День народження запрошувати не стала. Чесно сказати, я і не знаю, чи вона відсвяткувала його в результаті.

Найцікавіше, що сьогодні вона, навіть вітатись зі мною не стала. Мені все це дуже неприємно. Я залишилась винна без вини, власне. Тепер не знаю, чи маю перша підійти і вибачитись. Хоч ситуація і неприємна, але Тетяна моя подруга все ж. Чи може не варто?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page