«Це взагалі несмачно!» – обурено промовила Ольга Петрівна, відкладаючи ложку на дубовий стіл, накритий білою вишитою скатертиною.
Її голос був різким, на обличчі жінки читалося роздратування. Невістка, Ірина, збентежено поглянула на свекруху і тихо встала з-за столу, швидко прямуючи до дверей.
У кухні запанувала незручна тиша. Ольга Петрівна, стримана жінка старшого віку, перевела погляд на свого сина Сергія. Він мовчки дивився вниз, наче вивчаючи малюнок на килимку. Сергій давно звик до складного характеру матері, але цього разу йому стало особливо незручно.
Ольга Петрівна не дуже полюбляла Ірину. Їй здавалося, що дівчина не досить акуратно веде господарство, одягається простувато і готує без ентузіазму. Свекруха постійно нагадувала, що у їхній родині завжди цінувалися порядок та акуратність.
Сергій, навпаки, був терплячим і лагідним. Він часто намагався згладити непорозуміння між матір’ю і дружиною, хоча рідко це приносило користь.
Ірина була дівчиною з маленького містечка, яка приїхала до міста навчатися на вчительку. Її простота і доброта одразу полонили Сергія, і вони швидко зрозуміли, що хочуть бути разом.
Сьогоднішня сцена змусила Сергія нарешті втрутитися:
— Мамо, я люблю Ірину, і це мій вибір. Будь ласка, припини так поводитись.
Сергій лише зітхнув, згадавши своє дитинство. Він завжди мріяв про родину, де пануватимуть тепло й порозуміння, а не непорозуміння та докори.
Одного вечора, після чергового непорозуміння, Ірина почала збирати речі, спокійно повідомивши:
— Сергію, мені важко так жити. Я повернуся до себе додому, хоча б на деякий час. Нам потрібно відпочити один від одного і подумати.
Сергій хотів щось сказати, але двері вже зачинилися. Він лишився у порожній квартирі, повній мовчання. Наступні дні були важкими: Сергій кілька разів телефонував Ірині, проте вона не відповідала.
Після роботи, придбавши букет простих польових квітів, які так подобалися Ірині, Сергій попрямував до її гуртожитку. Проте на місці дізнався, що вона вже взяла короткочасну відпустку і поїхала додому. Він відчув гіркоту і розчарування, але зрозумів, що це шанс переосмислити їхні стосунки.
Повертаючись додому, він зустрів Ольгу Петрівну, яка холодно сказала:
— Якщо вона поїхала, значить, вже не повернеться. Подумай над цим, сину. Та й воно на краще. завтра подруга моя приїздить, давно планувала мене відвідати. З нею донька її буде. Придивись до дівчини уважно. Вже хто, а Лариса і господиня гарна і сама, мов те сонечко і мені завжди імпонувала. Зрешою, скільки вже можна жити так. як ми жили. Я спокою хочу.
Сергій не сперечався. Він розумів, що таке життя більше неможливе. Він пішов у кімнату збирати речі. Не свої, матері. Коли Ольга Петрівна повернулась, він її і на поріг не впустив.
— Ти їдеш додому, мамо. Нехай твоя подруга відвідує тебе там. Я поспішаю, маю купу справ. Тому відвезу тебе на вокзал зараз, адже до вечора мушу встигнути повернути дружину.
Звісно, вона була проти, влаштувала сцену, дорікала, хлипала. Але її син не був схожий сам на себе. Він узяв сумки з речами і поклав в багажник авто. так само мовчки і стримано попрощався із нею на вокзалі:
— Я його втратила остаточно, – хлипала Ольга Петрівна дорогою в село.
Сергій повернув таки свою дружину. Не одразу звісно, довелось докласти зусиль, переконати, що таки зробив вибір і більше не буде намагатись догодити одразу двом: матері і дружині.
Коли у пари з’явився малюк Ольга Петрівна приїхала, але й половини дня не пробула, як знову мусила їхати додому. Надто не сподобалось сину те, що мама почала критикувати його дружину і дорікати тим, що та вигодовує малюка сумішшю.
Ні, Ольга Петрівна не покаялась ні після того випадку, ні пізніше. Була певна, що на сина має негативний вплив невістка. бігала ворожками у надії повернути синочка і зробити його щасливим.
Навіть у старості її доглядала найнята сином жінка. Ольга Петрівна не хотіла бачити у домі невістки. а син працював, заробляв гроші і переїхати до матері не міг.
Так і відійшла жінка на той світ при чужих людях зі святою впевненістю у тому, що виною всім її незгодам і одинокості є невістка. Але ж хіба то так?
Головна картинка ілюстративна.
