На весіллі сина я дуже себе незручно почувала, адже свати кожної миті намагалися підкреслити, скільки вони грошей витратили на таку забаву. Як на мене, то все було аж занадто. Але найбільшою була несподіванка, коли вони подарували молодятам квартиру.
Квартира була в новобудові і ще не здана в експлуатацію, але все одно, це великий подарунок, простора, трикімнатна квартира.
Я сама ростила сина і на вчительську зарплату не могла йому дати нічого понад міру, але знання дала йому добрі, допомагала вчитися в інституті, щоб він розумів предмет. Син працює, але його грошей геть не вистачає на те аби зробити в тій квартирі гарний ремонт.
– За тобою ремонт, – наголосив на цьому свекор.
Але я розуміла, що там єдина, хто заробляє гроші, то свекруха, а чоловік так, збоку, робить вигляд, що головний. Чого вона такого хвалька біля себе тримає – я не знаю.
Зрозуміло, що скубати мою дитину будуть, тому я наважилася поїхати на заробітки в Італію.
– Мамо, я не хочу аби ти це робила, – заперечував Вадим.
– Сину, я маю спробувати, як не вийде, то вернуся.
І так я опинилася і чужій країні. Дуже важко мені було морально, бо я не звикла до того, що мною можуть помикати. Сто разів хотілося поїхати додому, але думка про сина не давала мені відступити.
Отак мій син і ремонт зробив, і ще й я собі відклала певну суму, тому за два роки я вернулася додому щаслива і певна в тому, що далі вже сина чекає лише сімейне щастя.
Але, раптом виявилося, що сват на роботі наробив клопоту, тому попросили й сваху. Ба більше – довелося їм продати все, що могли аби залагодити справи. В свахи від цього всього здали нерви і вона потрапила в лікарню, а потім всі вони перебралися жити в ту квартиру, яку подарували молодим.
Коли я приїхала до сина в гості, то там по-хазяйськи походжав сват, мовляв, він тут господар, сваха ще була в стаціонарі.
По відношенню до мене, я зрозуміла, що все як було, так і лишилося. Ніякої подяки за те, що квартира сяє від нового ремонту та сучасної техніки.
Ще й син платить за лікування тещі, бо він один заробляє, його дружина вже чекає дитину і сидить вдома.
Мені прикро, що я стільки старалася, але воно все пропаде і піде цим людям, які крім себе нічого не розуміють і не знають. Я розумію, що треба мовчати і може все якось владнається, але чи правильно так чинити? Підкажіть, бо мене гризуть сумніви. Дякую.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
