Нас мама запросила на свій ювілей без дітей, тобто без її онуків. У неї зав’язався на старості років чоловік, от тепер ми всі повинні робити все, аби догодити пану.
Мені 30 років. Вийшла я заміж п’ять років тому. За цей час у нас з’явились дві донечки. З мамою у мене завжди були непрості стосунки, тому одразу після школи я переїхала на орендовану квартиру. Моя сестра з’їхала слідом за мною, адже жодного порозуміння у нашій родині не було.
Мама довго не сумувала. Спочатку чекала, що ми вибачимося і повернемося, а потім почала облаштовувати своє життя. Коли я мала першу доньку, мама мені дуже помагала. Реально, без її допомоги я не витримала б. Племінників мама теж няньчила спочатку. Їй подобалося почуватися потрібною. Усіх всіх влаштовувало.
Якось мама на літо поїхала до села. Після того, як не стало бабусі там залишився будинок, який ми використовували як дачу. І ось на кінець серпня вона заявила, що повертатися до міста не хоче. Вона облаштувала все у хатці, зробила невеликий ремонт та вирішила зимувати там. Потім ми дізналися, що причиною такого рішення є Олексій Вікторович. Закохалася наша мама по вуха і втратила здоровий глузд.
Чоловік одразу уявив себе господарем, хоча за фактом був звичайним співмешканцем. Дітей у нього не було, він їх просто не любив. Ось тому приїжджати на дачу без попередження нам було тепер зась.
Спочатку мама намагалася налагодити стосунки між нами та згладити кути. Коли зрозуміла, що її коханий не збирається приймати нас, то теж відсторонилась.
З того часу вона з онуками практично не бачилася, тільки якщо до нас приїжджала. Ми підтримували зв’язок по телефону, але справа дійшла до її ювілею. Якщо чесно, я навіть не думала, що мама через свого кавалера скаже нам таке.
— Приїздіть самі, без дітей. Ти ж знаєш, як до них ставиться Олексій Вікторович. Навряд, вони зможуть сидіти тихо кілька днів поспіль. Тому самі, самі приїздіть.
Нам дітей на кого лишити? Як пояснити, що їх до рідної бабусі на день народження не запрошено? Ми з сестрою вирішили нікуди не йти, якщо на нас не чекають повним складом. Та й взагалі, я вважаю, що цей вчинок з боку мами дуже неправильний.
А мама почувши наше рішення, ледь не плаче, адже ж це її ювілей і причин, чому ми не приїдемо просто не розуміє. Мабуть, скоро вона і з нами не захоче зустрічатися, якщо Олексій Вікторович цього попросить. Дуже шкода, що все так складається. Останнім часом мама від нас дуже віддалилася, тільки відчуваю, що добром їх стосунки не закінчаться.
Головна картинка – pexels.
