Отримавши роботу на круїзному лайнері, Ліля аж світилася щастям: заробить достатньо грошей і купить собі омріяну червону Теслу. Одне бентежило дівчину: її поставили працювати в парі з хлопцем Томасом, родом із портового містечка Мосселбей, що на півдні Африки. Проте він без акценту розмовляв англійською, тож проблем зі спілкуванням не могло бути

Отримавши роботу на круїзному лайнері, Ліля аж світилася щастям: заробить достатньо грошей і купить собі омріяну червону Теслу. Одне бентежило дівчину: її поставили працювати в парі з хлопцем Томасом, родом із портового містечка Мосселбей, що на півдні Африки. Проте він без акценту розмовляв англійською, тож проблем зі спілкуванням не могло бути.

Вони були такі різні. Об’єднував їх тільки спільний корабельний простір і пів року подорожі. Ліля, рухлива й моторна, все робила дуже швидко, Томас був надто повільний, відвідувачам приділяв максимум уваги. Коли інша пара офіціантів уже подавала десерт, у них ще йшла основна страва. Тому на кухні вони весь час сварилися. Ліля постійно підганяла напарника, а він їй терпляче повторював і повторював правила обслуговування.

Не зразу молоді люди дійшли злагоди й стали командою. За цих шість місяців круїзу траплялися різні ситуації, що поступово зблизили їх.

Коли Ліля метушилася, квапливо розливаючи каву, Томас тільки старанно витирав столики. Дівчина розсердилася й знову намірилася підганяти хлопця, та ненароком хлюпнула на себе каву і зразу звинуватила в цьому напарника: «Та якби ти швидше рухався, то…». «…то розлив би каву на себе», – сміючись, закінчив фразу Томас.

Обслуговуючи велику групу туристів, Ліля швиденько маневрувала між столиками, а Томас повільно і зосереджено ніс тацю із келихами. Аж тут примхлива туристка просить хлопця покружляти, не ставлячи тацю на стіл. Томас слухняно виконує і вчасно подає ігристе, бо, незадоволено зиркнувши на Томаса, Ліля ненароком перечепилася й ледь не збила з ніг хлопця. Він встиг підхопити її: «Потанцюємо»?.. Ліля вдячно всміхнулася: злитися на нього вона вже не могла.

Якось, тримаючи тацю з бутербродами в правій руці, дівчина лівою метушливо розкладала серветки на столі, та сильний порив вітру вихопив тацю й поніс за борт. Томас у цей час повільно накладав салат у тарілки. Ліля обернулася до хлопця й розгнівано запитала: «Чому ти не попередив мене про цей вітер»? Томас, не втрачаючи спокою, відповів: “Бо я не бачив, що він забирає твої бутерброди”. Сердитися на нього Ліля вже не вміла.

А через кілька місяців Томас вирішив освідчитися Лілі прямо на кораблі, під час заходу сонця. Вони заручилися ще в морі, одружилися вже на березі. Дітей різних континентів, півкуль, країн, тернополянку Лілю і громадянина ПАР Томаса, повінчав їх священник із Мосселбея. Він же через рік охрестив їхню донечку Мері. Із трирічною дівчинкою Ліля гостювала в батьків у рідному Тернополі. Томас ще готується приїхати в Україну й обійняти своїх тестя й тещу.

You cannot copy content of this page