Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там же може бути все що завгодно. А гроші, гроші теж будуть?
Щасливі думки витісняли одна одну. Дівчина щогодини зазирала в додаток відслідковуючи посилку. В голові роїлись здогадки, що такого можуть містити ті 40 кілограм дармового щастя.
Коли ж нарешті посилку доставили на пошту дівчина найняла таксі, аби все те довезти. Ніби й не так далеко було, однак сорок кілограм в руках не донести. Зайшла в дім, розпакувала і сіла вражена побаченим.
Зверху усього того була записка написана рукою сестри:
— Сподіваюсь, тобі буде солодко. Тепер я тобі нічого не винна.
Про те, що має сестру Маринка дізналась уже коли їй було 18. Правда, сестра не рідна – двоюрідна, але все ж. У дівчині та новина не викликала ніяких емоцій, хоч мама і говорила ковтаючи сльози.
Бачте, свого часу її брат розірвав зв’язки з родиною і одружився на дівчині чию кандидатуру не схвалювали батьки. Поїхав у її рідне, далеке село де й магазину не було і забув про те, що мав сім’ю колись.
Двадцять років не давав про себе знати, аж тут на тобі – зателефонувала мама його дружини і попросила у Марининої мами допомоги.
Виявилось, що сім’я була не надто хороша і донька тієї жінки і дядько Марини думали лиш про те, як би за комір залити. Маленьку свою доньку – двоюрідну сестру Марини, вони залишили під опікою бабусі і повіялись світами.
— Мені 68, я не здорова. Бачте, вже мені дні злічені, а куди Катрусі? Може б ви її забрали, все ж ваша рідна?
Маринчина мама і не думала, а вже наступного дня привезла Катю. Маринка була проти, адже довелось ділити кімнату із чужою собі людиною та ще й меншою на добрий десяток років.
Не мирились дівчата із першого дня, як мама Маринки не намагалась вплинути на доньку. Катя – тиха і спокійна, ніяк не могла зрозуміти чим не вгодила сестрі.
Маринці ж аж зле ставало, як тільки дивилась на сестру двоюрідну. Мало того, що ця дівчина впала з неба на їхній бюджет сімейний, так ще й мама до неї більш добра ніж до Марини. Шкодує.
Коли ж не стало батька, Марининій родині довелось виживати. Маринка на третьому курсі була, Катя в школі вчилась, а мама проста вихователька у садку. Тут аби на хліб стало.
— Я поїду в Чехію на сезон, – одного разу сказала мама дівчаткам, – Маринко, ти за старшу. Впораєшся?
Звісно, Маринка головою закивала, бо ж мріяла про нову одежу телефон і подорож у гори із групою власною. Запевнила маму, що все буде добре і ходила така вся добра і хазяйновита доки мама була поруч.
Коли ж поїхала мама Марини для Катеринки почались важкі часи. Двоюрідна сестра і так її не долюблювала, а тут, ставши господинею у домі, проходу тій не давала.
Що вже говорила, як тільки не називала. Катя до ночі гуляла десь, аби лиш не залишатись в одній квартирі із Маринкою. Рятували книги – сиділа у бібліотеці, самотужки вивчала китайську, займала себе, як уміла.
З Чехії мама Маринки поїхала одразу в Італію. Телефоном Маринка у розмові із мамою була янголом, а Катя під пильним поглядом сестри, не могла зізнатись, що влаштовує їй сестриця.
— Як надарма то й сіль солодка, так? – казала Маринка, як бачила що Катерина досолює суп, який був прозорим і без крупи. Єдине, що дівчинка могла приготувати ід пилним оком сестри двоюрідної.
Ледь дочекалась дівчинка, коли ж скінчить школу і подалась на заробітки до Польщі. Вчитись не хотіла, як не просила тітка. Вже пізніше зізналась, що бути в одному місті із Маринкою бажання не було.
Та от доля як розпорядилась – Катерика вийшла заміж і виїхала в Канаду. Любов до мов дозволила їй влаштуватись на гарну роботу і вже вони із чоловіком тримають невеликий готель у горах.
А Маринка після інституту ніде не працювала і все тринькала і тринькала мамині гроші. Коли мама пішла у засвіти, продала квартиру, взяла собі меншу, а різницю вклала у бізнес, а по-факту – пустила на вітер.
Згадала тоді про Катерину. Знайшла її профіль написала довгого листа про те, як важко їй одній і як вона її любить. Катеринка на диво відгукнулась. Попросила адресу, сказала, що пам’ятає добро і передасть передачу сестричці.
“Сподіваюсь, тобі буде солодко” – прочитала Маринка у записці, яку знайшла в посилці від Катерини. Поглянула і осіла – сорок кілограмів солі. Катеринка віддала свій борг сестрі сповна.
Анна К.
