Без категорії 0
Невдовзі вітчим одержав призначення за кордон, а щоб дітей не хвилювати зайвими запитаннями, він вирішив їх усиновити. Процедура виявилася складною. Рідний батько повинен був у нотаріальній конторі письмово засвідчити свою згоду. Мама знайшла його
Приміська станція була малолюдною, а тому відразу впадало в очі: немолодий чоловік очікує саме
Історії з життя 0
– Квартира двокімнатна, заповіт склала на Віталіка… Нащо вам якась зйомна, щоб гроші чужим людям давати? Що, місця бракує? – переконувала молодих бабуся. У них зайвих грошей, звичайно, не було. Тому, з важким сеpцем, погодилися зі старенькою. Як же Оксана потім довго каялася, що не настояла на своєму!
У них зайвих грошей, звичайно, не було. Тому, з важким сеpцем, погодилися зі старенькою.
Історії з життя 0
Олександр кілька років мав статус заробітчанина. Попрацював не в одній чужій країні. А тепер – у Росії. Саме звідти Валентина отримала від чоловіка останнє послання, яке перекроїло її життя
Валентина зрідка отримувала від чоловіка скупі повідомлення: «Привіт! Здоровий. Працюю. Вітання усім. Цілую. Олександр».
Історії з життя 0
– Нам потрібно розлучитися… Через раптове зацепеніння вона не почула, що оголосили реєстрацію на їх рейс. Найвірніший, найнадійніший, найкращий у світі Костя, її Костя, і… розлучення?
– Нам потрібно розлучитися. – Що нам потрібно? – не розчула Неля через гамір
Історії з життя 0
Прагнула вирішити усі проблеми, змінивши номер телефону. «Я мушу», – переконувала саму себе. Та за деякий час їй зателефонували на роботу. Піднявши слухавку, почула голос Василя. Стривожений, зболений… Як він тільки знайшов її у чужому далекому місті за тисячу кілометрів?!
Вони побачилися після випускного вечора лише через тридцять років на зустрічі однокласників. Оксана впізнала
Історії з життя 0
Якби то знати, що цього не варто було робити! Чула ж від людей, але не йняла віри. Бо люди різні байки вигадують. І якби почати усім цим перейматися…
Якби то знати, що цього не варто було робити! Чула ж від людей, але
Історії з життя 0
Олексій дивився не на доньчині очі, а на Тоську. Все вона розуміла. Він їй також подобався. Їй завжди подобалися чужі чоловіки. А чужим чоловікам подобалася Тоська.
Ішла через гречки, спотикаючись об бджолині переспіви. Звернула з дороги – навпрошки швидше. Поспішала
Без категорії 0
Мама повідомляла, щоб Коля негайно приїздив додому – його призвали в армію! Донині не знає він, як це сталося, адже мав відстрочку, доки не закінчить навчання. Не раз пізніше спадало на думку: «А що, як то мама в такий спосіб хотіла розлучити його з Надею?» Але боявся навіть спитати, бо ніколи не зміг би пробачити таке навіть найріднішій людині
Над містом, куди їхав на заробітки з двома молодими напарниками Микола Вихор, сяяли вогні.
Історії з життя 0
– Ні, таки я вас десь бачила, – не вгавала жінка. – Не часто тепер до Катерини гості ходять. А колись ходили. Чоловіки голови за нею скручували. Тут один від сім’ї втік. Бігав за Катериною. Господарку їй доглядав. На колінах повзав. Зізнавався: як скаже Катерина в криницю скoчити – скoчу. Вона тішилася.
Душа спотикалася об облізлі камінці, що злісно стирчали зі старої дороги. Місцеві люди називають
Історії з життя 0
… Вони познайомилися у поїзді. Минуло більше двадцяти років. Дівчина їхала у гості до родичів. Їй тоді було шістнадцять.
Вокзал зустрів Олександру звичною метушнею. Літо. Хтось поспішає до моря. Хтось у гості. А

You cannot copy content of this page