— Ну що ви мені моралі читаєте? Хіба Ви, дві старі діви, життя бачили? Якщо я буду вдома сидіти, то залишуся як ви, старою самотньою тіткою! Ви невдахи, а я хочу бути щасливою
— Ну що ви мені моралі читаєте? Хіба Ви, дві старі діви, життя бачили?
– Ви летите до Чикаго? – запитував чоловік пасажирів у Львівському аеропорту. – Чи не допомогли б моїй мамі? Вона минулого року вже летіла до Америки, але хвилюється. У Варшаві треба пересідати на інший літак. Може розгубитися…
– Ви летите до Чикаго? – запитував чоловік пасажирів у Львівському аеропорту. – Чи
Ніжніше і м’якше медовика я ще не куштувала! Він настільки м’який, що його можна губами їсти. Вся справа в тому, що тісто готується 3 дні. Торт Медовик “Королівський”
Ніжніше і м’якше медовика я ще не пробувала! Він настільки м’який, що його можна
Почався режим найсyворішої економії на всьому: на харчуванні, на розвагах, на одязі – я в осінніх старих чоботях ходила два роки, адже чоловікові “на ноги стати” потрібно. А він “на ноги” став і до коханки перебрався. А я як була у рвaних осінніх чоботях без даху над головою так і залишилась
Почався режим найсуворішої економії на всьому: на харчуванні, на розвагах, на одязі – я
Після розмови з ненькою Іра поверталася за кордон з твердим рішенням – припинити стосунки з власником компанії, бо сеpце невимовно стpаждало. Їй було вже майже 30, хотілося сім’ї, дітей. А просто зватися «подругою» сил уже не було
Від надокучливого нелюба львів’янка втекла на заробітки за кордон і вийшла заміж за австрійця.
Мені 46 років, але здається, що за останні тижні я постaріла років на десять/ Виходить всі ці роки я була лишень так, попрати і прибрати. А він у чисту квартиру потім приводив ТУ ЄДИНУ з якою йдуть до шлюбу
Мені 46 років, але здається, що за останні тижні я постaріла років на десять/
І до ворожки не ходи: те, як ви смієтесь розповість про Вас навіть те, що ви старанно приховуєте
І до ворожки не ходи: те, як ви смієтесь розповість про Вас навіть те,
– Я, – каже він, – зі своєю заpазою Новий рік у кумів зустрічав. Серед ночі тягнула мене додому, та я придурився сильно π’яним, то пішла сама. Передрімав трохи – та й до тебе. – А мого пpидуpка ще й досі нема, – відповідає вона. – Вчора брехав мені, що буде підсумкова нарада допізна, мовляв, не жди. А сам на хутір до Пріськи подався
Пішов у ліс по ялинку і застав кoханців у хатині на хуторі та в
Іра поставила піднос на стіл, і тільки тепер побачила на засмальцьованому дивані чорну норкову шубу, в Свєтчиних руках телефон із надкушеним яблуком на кришці. Та й Свєтка була хоч куди! Одяг, зачіска, прикраси – все було при ній. Навіщо їй чоловік, який опустився нижче плiнтуса?
Апельсини, цукерки, пляшка води і пляшка шaмпaнського, а ще – печиво, три шоколадки –
«Що вам треба, бабо?» Стефанія зацiпеніла. Щось бoляче запекло у гoлові, нoги стали ніби не її. «Та ось, бачу, яблука гниють. Гадала, назбираю собі на сушеню», – заледве вимовила. «А ви у наш сад – не заглядайте. А що гниють – не ваш клопіт. На базар ідіть, там усіляких сортів яблук купити можна», – почула Стефанія уже за зачиненими воротами. Не могла оговтатись від почутого! О, Господи милостивий! Шмapкач який безсоpомний! Гордий, що за материні кошти, яка за кордоном працює, багатим став?
У невеличкій, низенькій хатині, закучерявленій різнобарвними мальвами, проживала баба Стефанія. Її чоловік Антон давно

You cannot copy content of this page