Історії з життя 0
Я заміж вийшла в двадцять один рік, на той час то вважалося якраз добре і вже була при надії, чоловік вчився в медичному, а я була вдома і прала йому халати, виварювала до сліпучої білизни і прасувала до хруску
Далі вже друга дитина і чоловік сказав, що я можу не працювати, бо він
Історії з життя 0
Я ніколи не просила у чоловіка чогось більшого, ніж міг дозволити собі наш сімейний бюджет. Їздили на старому авто, одягались на ринку, телефони не останніх моделей і не такі, аби модні. Одна у мене мрія була, що нам не по кишені. та я на неї самотужки гроші відкладала три роки. А коли вже думала – ось воно, здійсниться, місце де купка купюр моїх лежала виявилось порожнім. “Ну так мамі треба, хіба не розумієш?” – каже чоловік.
Я ніколи не просила у чоловіка чогось більшого, ніж міг дозволити собі наш сімейний
Історії з життя 0
Мої батьки розлучалися, коли мені так потрібна була їхня підтримка. У нас із Матвієм усе йшло до весілля, і на тобі, маєш, Ганю, празник: він повернувся до свого першого кохання – однокласниці Люби, а я через місяць зрозуміла, що сама при надії. Казати Матвію я не стала, не дозволяла гордість і образа. А дарма, якщо б призналася, то, можливо, були б із ним разом, бо з Любою в них так нічого й не склалося
Мої батьки розлучалися, коли мені так потрібна була їхня підтримка. У нас із Матвієм
Історії з життя 0
Я зараз на пенсії, тому пропозицію однокласника прийняла, не скажу, що радо, але кому завадять лишні гроші?
Справа була в тому, що він мав останнім часом певні сімейні перипетії: з жінкою
Історії з життя 0
Знаєте, ніяк подрузі не можу пояснити очевидну для мене річ, але не для неї, бо вона всі свої невдачі з чоловіками вважає якоюсь кармою чи пристрітом, але я ж знаю, як це все називається одним словом і в очі їй кажу
– Олю, це все через твою матір! – Та цур тобі! Мама моя заради
Історії з життя 0
Я чи не з самого початку заслужила в родини коханого відповідну славу і думала, що на цьому буде крапка. Але чоловік вперто продовжував бути добреньким і за себе і за мене і зрозуміла я це надто пізно
То були лиш початки двотисячних, ми з Миколою побралися і жили в квартирі моєї
Історії з життя 0
Я вам кажу, як на сповіді – сваху свою я до того і любила, і поважала, і захоплювалась нею. Однак, оце, як почала вона колотити дітьми та все “я – кати”, витримати я такого не змогла. Ходить по хаті, що та пава і все їй не так і не те. Хто їй я, а таки й мені почала правила свої нав’язувати і жити вчити. То де я мала сил узяти змовчати?
Я вам кажу, як на сповіді – сваху свою я до того і любила,
Історії з життя 0
“Знову те ж саме?” – чую із кімнати голосне шепотіння зятя і розумію, що мої гості те ж чують. “Скільки можна, ніякого спокою? Я вже додому не хочу повертатись, бо ж не розслабишся, тут вічно хтось чужий товчеться”. Ліда з Галиною починають збиратись, а я від сорому готова крізь землю піти. Але то тільки перший акт і продовження на мене чекає, як тільки двері за подругами закриються
“Знову те ж саме?” – чую із кімнати голосне шепотіння зятя і розумію, що
Історії з життя 0
Став мною останнім часом чоловік невдоволений, мовляв, розлінилася остаточно, перестала їсти смачненьке готувати, за собою слідкувати, от колись все встигала і ще й діти були малі
Не буду відпиратися – це правда, колись я старалася щось смачне приготувати, як то
Історії з життя 0
“Не роби такі очі, жінко, тобі не личить” – каже мені чоловік так, ніби ми не про квартиру нашу говоримо, а про м’яч із антресолі мова між нами. “Ти ж знала, що я маю сина? Знала! Я так із ним вчинив, що мушу свій гріх хай і в старості, а спокутувати. То моє рішення і я як власник твоєї згоди навіть не потребую”
“Не роби такі очі, жінко, тобі не личить” – каже мені чоловік так, ніби

You cannot copy content of this page