Рито, а що не так, не розумію? Ну опублікувала вона ті світлини, а тобі що?
— Ну як що? Звідки у них стільки грошей, не зрозумію? Постійно скиглить, що не вистачає ні на що, а на Єгипет, вистачило. І взагалі, краще б на кухні ремонт зробили, а не тинялися по Єгиптах.
— Ти замість шуби могла б теж полетіти в Єгипет, за ціною приблизно однаково.
— Ти не порівнюй, у шубі я багато років ходитиму, а вона через тиждень забуде, що там була. Заради фото й полетіла, мабуть, щоб люди заздрили. Зараз я їй напишу в коментах, щоб менше хвалилася, бо тільки людей дратує. Павле! Вона мене заблокувала, уявляєш? Коментар не сподобався, ти дивись яка, правда, очі коле.
— О, Світлано, привіт. Давно тебе не бачила! Що ви там, дітей не плануєте? Пора б уже, стільки років живете. Не виходить, мабуть? Спробуйте новітні методи, кажуть, допомагає. Бо час летить, мої діти скоро закінчать школу, а ви все ніяк.
— Рито, дякую за турботу, але ми самі розберемося. Мені треба йти.
Рита провела поглядом подругу, дивуючись, що вона такого сказала, чого ображатися на правду?
На роботі святкували День народження колеги. Іменинниця накрила стіл, отримувала вітання. Рита, скуштувавши страви, вирішила висловити свою думку.
— Хм, не розумію, чому всі так хвалять цей салат із ананасами. На мій смак, надто солодкий, й інгредієнти не поєднуються, несмачний. А м’ясо пересолене, вибачте, їсти неможливо. Ну, нічого, з’їмо, бо більше й немає нічого особливо.
Іменинниця розгубилася і почала виправдовуватися. Колеги, які спочатку косо подивилися на Риту, взялися переконувати її, що їм всього вдосталь, і все смачне.
— Рито, ну навіщо ти так. Ти ж знаєш, що Вірочка одна виховує трьох дітей, і вона приготувала те, що їй було по кишені. Вона ж старалася, готувала, а ти. Могла б промовчати. Тим більше, і салат і м’ясо нормальні — зашепотіла колега, яка сиділа поруч.
— А що тут такого? Я сказала правду, хай знає, що не всім її страви подобаються.
До речі, щось я давно не бачила твого залицяльника, чому він припинив забирати тебе з роботи? Кинув тебе, чи що? А воно й не дивно, знаєш, не кожен чоловік готовий харчуватися напівфабрикатами. Ти ж не готуєш нічого, кому потрібна така дружина.
— З ним сталося лихо на дорозі, тому і не приїжджає.
— Ого, він мабуть був під мухою? Чула, що полюбляє міцні напої.
— Ох, і язик у тебе, Ритко, верзеш казна що.
— Марино, а ти погладшала, боки аж стирчать, чи то просто сукня маленька? — Запитала Рита в іншої колеги.
— Та я ніби й була така. Може, справді, сукня вузенька.
— Так, ти певно купила на кілька розмірів меншу сукню, глянь кожну складку видно.
Марина зніяковіла, і вийшла з кімнати. Рита знизала плечима. Чому всі такі вразливі, не можна їм кривого слова сказати?
— Маріє Іванівно, добрий вечір. Ви знову сидите на лаві одна, діти не приїжджають?
— Та їм ніколи, Риточко, працюють.
— Ага, працюють, бачу я в Інтернеті, як вони працюють. Тільки те й роблять, що подорожують закордон, а приїхати до рідної матері в них часу немає. Певно, ви щось упустили у їхньому вихованні, раз вони до вас так ставляться.
— Дивись, Рито, щоб ти нічого не проґавила у вихованні своїх дітей. Он твій Матвій ще зовсім малий, а вже пахтить за гаражами.
— Ну ви, Маріє Іванівно, й єхидна. Сидите тут і розказуєте небилиці про мого хлопчика, як не соромно!
Рита була дуже обурена, і скаржилася чоловікові
— Сидить там на лавці, і вигадує. Чого лізти в чужі сім’ї? Це взагалі не її справа.
— Ну, ти ж лізеш, так би мовити, говориш всім правду, от і вона розповіла, те що бачила.
— Я — це інше, я розплющую людям очі, а вона вигадує.
— З тобою сперечатися марно, ти завжди маєш рацію.
— Павле! Глянь, мої подруги організували вечірку, а мене не покликали. Виставляють фото, весело їм. Оце подруги. Світлана мене уникає, Оксана після Єгипту взагалі змінилася. Ось що означає, гроші з’явилися, вони псують людей. На роботі також перестали кликати на заходи. Вони всі образились на мене, чи що?
– А я їх розумію. Ти ж кожній з подруг сказала щось їдке та єхидне, я ж тебе знаю. Ти не знаєш міри. Чесно кажучи, мені це вже набридло, слухати твоє постійне невдоволення. Якщо ти не прикриєш рота, то від тебе всі відвернуться. Що, правда, очі коле? Ти ж так любиш правду, от і слухай. А кого образила, попроси вибачення.
Рита сиділа в кріслі і хлюпала носом, роздивляючись фотографії подруг з вечірки. Щоправда, все, що сказав її благовірний жінці не сподобалося. «Чоловік називається, ніякої підтримки. Ну то й добре, піду краще подивлюся серіал, ніж буду витріщатися на танцюючих подруг. Я їм ще все викажу, нехай знають»
Є така категорія людей, які завжди знають краще, як правильно жити і роздають поради, про які їх ніхто не просить. І навіть, коли людині буде неприємно з ними спілкувати, вони не зупиняться, а намагатимуться «копнути глибше», випитати про сокровенне. Безтактність — їхнє друге ім’я.
Notatky optymistky.
Фото ілюстративне.
