Перед нашою родиною раптово постала дилема, якої ми просто не очікували і не були до цього готові. Але про все по порядку.
Справа в тому, що до нас на Вінничину приїхала моя мама зі своєю сім’єю. Так, так, зі своєю. Мене ростила бабуся по татовій лінії, а мама влаштовувала своє особисте життя і жодного разу до мене не приїздила, проте на свята вітала і подарунок на день народження був завше, за це я їй вдячна.
Вони з новим чоловіком і спільними дітьми жили неподалік Харкова. Маму я востаннє бачила у десять років,тож була дуже здивована коли поночі у наш двір заїхало одразу три машини: то була мама і діти з родинами. Вони втікаючи від окупантів, вирішили зупинитись у нас.
Я радо прийняла свою нову родину. дім у нас досить таки просторий, ми з чоловіком мали свій магазинчик, тож ніколи не бідували і господа у нас гарна. Хто у домі жив, хто у літній кухні, але всім місця вистачило.
Наразі у нашому домі проживає десять чоловік. Це мама з чоловіком, мої зведені брат і сестра і їхні діти. І все б нічого, ми миримось якось і вчимось ділити територію, якби не моя мама.
Розумію. що наразі у людей купа своїх проблем і можливо не потрібно тут підіймати цю тему, але я просто не знаю, як на таке реагувати.
Ми з чоловіком працюємо наразі утричі більше. Раніше діти були в садочку і до нас приходила няня, але садок закрили, а няні вже три місяці, як за кордоном, отже, хочемо ми того, чи ні, а наші діти залишаються вдома з новими родичами.
Я особисто не бачила в цьому нічого такого. зрештою, ми дали прихисток і повинні ж якось заробити на хліб, отже вважала, що глядіти дітей це ніби як наша рідня повинна. Може це і егоїстично, але ж…
Вчора моя мама підійшла до мене і сказала, що так більше тривати не може. За її словами, ми використовуємо її доброту і просто спихнули на неї дітей. Проте, вона згодна і далі сидіти з ними, але не безкоштовно. За її словами вісім тисяч гривень, це такі й великі для нас гроші, а няні ми б платили дорожче. Або 250 гривень за вісім годин.
Сказати, що ми з чоловіком отетеріли, то нічого не сказати. Мій Артем, який здається і слів кривих не знає, висловився так, що в мене волосся стало кучерявим.
Тепер, чоловік сказав, що не вважає себе зобов’язаним допомагати моїй родині. Більш того, він говорить про те, що вони повинні з’їхати, адже вони просто користуються нашою гостинністю.
Як же мені тепер бути? Дітям три, а ми постійно зайняті. Чоловік правий? Я повинна у такий важкий час відмовити родині, чи все ж тихцем платити мамі, адже ж глядіти малих діток важко.
Тетяна К.
Фото ілюстративне pexels.
