Евеліна з Романом тільки недавно переїхали в цю трикімнатну квартиру — довго не наважувалися влізти в іпотеку, тулилися у батьків, але після нарoдження Ганнусі все-таки зробили це.
За матеріалами – Коректно.
І нехай їм не один рік доведеться якось урізати сімейний бюджет — головне, що у них свій, власний дах над головою, та й це було важливо на майбутнє — вони хотіли незабаром ще й хлопчика.
З сусідами по під’їзду жінка ще познайомитися не встигла, але візуально вже декого запам’ятала. Особливо її радувало, що в їхньому будинку багато сімей з маленькими дітьми, буде з ким погуляти у дворі і Ганні пограти, коли підросте.
Поки чоловік був на роботі, жінка займалася розкладанням речей і наведенням затишку в новій, поки ще порожній квартирі. Ще стільки потрібно було розставити і розкласти, поки донечка спить. Останнім часом у Ганнусі лізли зубки і робити щось доводилося уривками.
Еля подивилася в вікно, скоро повинен був повернутися з роботи Ромка. І дійсно, у дворі стояв чоловік і розмовляв з сусідкою з третього поверху.
Миловидна жінка, приблизно її віку, начебто у неї є дитина — син, років шести. Цікаво, про що вони так жваво говорять?
Саме це питання дружина поставила чоловікові. На що той відповів, ніби сусідка питала у нього щось, пов’язане з його роботою. Еля заспокоїлася. Життя текло, як зазвичай.
Одного разу, коли вони з Ганнусею гуляли у дворі, Евеліна помітила неподалік ту саму сусідку з сином. Хлопчисько з’їжджав з гірки, бігав навколо пісочниці, ганяв на велосипеді.
Еля ніяк не могла зрозуміти, що в його зовнішності її насторожувало. Нормальна, симпатична дитина. Жінка струснула головою і постаралася відігнати дивні думки.
А приблизно через тиждень вона стала перебирати старі фотографії і натрапила на фотокартку, на якій був зображений її чоловік у віці дошкільнятка. На неї з картки дивився син сусідки Ванька, з якого вона тільки тиждень тому не зводила очей.
У жінки весь світ поплив перед очима. Чоловік їй зрaджував. За її підрахунками, хлопчик наpoдився тоді, коли вона вже була у відносинах з Ромкою. Все, у що вона вірила, розпалося в одну мить.
Вона влаштувала чоловіку грандіозний скандал — з биттям посуду, з диким криком, таким, що Анечка, злякавшись, довго заливалася плачем. Чоловік намагався щось сказати, але бачачи, що дружина його абсолютно не хоче слухати, пішов.
Повернувся він не один. Навіщось він привів Таню, ту саму сусідку, а, можливо, до цього часу і коханку. Еля була в шоці. Вона хотіла накричати на обох і вигнати з дому, але, впала в ступор.
А чоловік почав розповідати. Про те, що Таня — його однокласниця і подруга дитинства. Про те, що сім років тому вона зі своїм чоловіком звернулася до нього з дивним проханням. Вони хотіли, щоб він став батьком їхньої майбутньої дитини.
Не фактичним, а гeнeтичним. Справа в тому, що парі ніяк не вдавалося завести дитину. Справа була в чоловікові Тетяни. Був єдиний вихід — зaплiднeння донoрським чоловічим гeнeтичним матepіалом. Але подружжя не хотіло обирати донoра навмання. Не знати ж, яка гeнeтика буде у тієї людини.
Тому їм в голову прийшла думка попросити про цю вельми дивну послугу найближчого друга сім’ї. Того, в чиїх гeнах вони обоє не сумнівалися.
Роман тоді був ошелешений, але друзям допоміг, гeнeтичний матеріал здав і якось потім забув про всю цю історію. Тим більше, що пара незабаром кудись переїхала.
І ось, через сім років, Рома зустрічає у дворі свого нового будинку давню знайому і розуміє, що її син — його копія. І розмовляли вони про те, як жили всі ці роки. Ні, Таня нічого не вимагала, навпаки, вони з чоловіком досі були разом, у щасливому шлюбі, і дуже вдячні чоловікові за сина.
Еля протягом розповіді чоловіка то червоніла, то блідла, а потім раптово почала посміхатися. Спочатку вона не повірила в усе це, але у її чоловіка і Тані були мeдичні документи, які підтверджували кожне їхнє слово.
А потім прийшов і чоловік Тетяни. На сімейній раді вирішили дружити. Адже ніякого зла між двома сім’ями не було.
