.Знаєте, я сама з села і не дуже там була упереджена, що Дмитрик мій теж сільську дівчину вибрав, але ж є велика різниця між тим, чи ти хочеш з того села вилізти. Бо як світу за варінням вареників не бачити, то хто таку жінку буде довго коло себе тримати?
– Лесю, та піди на манікюр чи брови собі зроби, – не раз казала їй я.
– Та мені не хочеться, мені з короткими нігтями зручніше куховарити. А такі всілякі брови я не люблю.
Та любиш чи ні, але твій чоловік на тебе дивиться.
А як привела на світ дитя, то вже й взагалі перестала будь на що звертати увагу, я їй кажу аби в спортзал пішла, а вона мені каже:
– А нащо? Я вже чоловіка маю.
Не дивно, що мій Дмитрик почав на свою колишню Галю поглядати та й піде з нею чи в кафе чи в ресторан, а куди з Лесею йти, як вона лиш вдома сидить та вареники ліпить і борщі варить?
Я їй сто разів казала аби лишала на мене малого, а самі хай кудись ходять, поки молоді.
– Максимкові лише шість місяців, та і навіщо кудись разом ходити, якщо нам і вдома добре?, – дивувалася вона.
І отак через рік вже я чітко бачила, що Дмитро вже дуже серйозно поглядає на Галю і між ними все відновилося.
– Це ви до цього привели, – казала мені на прощання Леся, – завжди мене критикували, а тепер будете мати відповідну невістку.
– Та я тобі добра хотіла і якнайкраще, а ти ще мені таке кажеш? Та якби ти мене слухалася, то мала б чоловіка, а так що?
І отак скінчився шлюб мого сина. не скажу, що я за Лесею сумувала, трохи за онуком, бо вже дуже Максимко вдався в сина, копія просто. Але таке, вони далеко поїхали, тому я вже й не мала змоги його на руках тримати і слідкувати за його життям.
Йшов час і Дмитро з Галею побралися та жили в тій квартирі, яку я для них придбала. І що я не прийду до них в гості, то вічно безлад, вічно Галя носом крутить, Дмитро невдоволений, холодильник порожній.
– Навіщо ви одружилися аби тепер мати такі стосунки?, – питаю я в сина.
– Бо Галя геть непутяща! Вона хоче аби я їй приносив мільйон і ще й сам собі їсти готував і прибирав за собою. Знаєш, мамо, я сумую за Лесею і тепер розумію, що вона мене щиро любила і я її ще й досі люблю.
– То як ти її любив, то навіщо покинув?
– Бо ти мені ввесь час казала, що з нею нема як в люди вийти, бо вона про одне й те саме говорить – про кухню і їжу! Хіба не ти її за це критикувала? А тепер у мене на кухні і не чисто, і не наварено. Ось що ти зробила!
– Я зробила? Ти сам це зробив! Як ти так любив і все влаштовувало, то чого когось слухав? Навіть, мене? Знаєш, ти вже дорослий і сам відповідай за свої вчинки! Як так вона тобі мила, то їдь до неї та й вертай. В тому селі таку красуню ніхто не хапає.
– Хапає, мамо, вона заміж вийшла і тепер вже має двоє дітей. А я що? ні сина не бачу, ні жінки не маю і все через тебе!
Ви бачите, яка невдячна дитина, що одна, що друга. Я ще пробувала Галі говорити аби якось думала про чоловіка. а вона каже, що він не маленький і цілком може сам себе обслуговувати.
– Тоді я не розумію для чого ти йому здалася, – кажу я їй.
– То не ваше діло, своїх справ не маєте, – каже мені.
І ось така ситуація, що я не знаю, як маю вчинити правильно чи взагалі більше до сина не вмішуватися, як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота