Цього року син пішов в перший клас, а так як дружина напередодні підвернула ногу, то на 1 вересня повів його в школу я. Словом, нашою першою вчителькою виявилася моя колишня дівчина Настя, з якою ми ще, до того ж, розлучилися не дуже мирно.
Я був дуже здивований, а вона не знаю, помітила чи ні, але вигляду особливого не подала, та й ніколи було – шум, гам, дітвора навколо, батьки. Змитися постарався швидше, але перед цим все-таки підійшов і привітав її з початком навчального року. Яким поглядом вона на мене подивилася!
Я визнаю, вчинив колись з Настею як повний бовдур – підмовив приятеля, який почав за неї спеціально упадати, а я їх “випадково побачив” і приревнував. Як вона тоді просилася і виправдовувалася! А я руки потирав і радів, що мій план так чітко спрацював. Перед від’їздом в іншу країну друг розповів Насті, як все було насправді. Відтоді я її не бачив.
Хто б міг подумати, що майже через десять років ми знову зустрінемося, та ще й при таких обставинах! Якщо ви думали, що бумеранга не існує – ось вам наочний приклад! І якби ж то прилетіло тільки мені, але я переживаю, щоби вона на синові не відігралася – хлопчина тут зовсім ні до чого. Кожен день його питаю, як до нього ставиться Анастасія Сергіївна, чи не сварить, не чіпляється.
Думаю, можливо варто підійти до неї, поговорити, вибачитися. Чи вже не ворушити минуле і залишити все, як є?
Денис, 34 роки.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
