fbpx
Історії з життя
Певний час жінка сиділа втупивши погляд у порожню шкатулку, не в змозі навіть поворухнутись. “Мабуть, Іван завів собі нову коханку і подарував їй всі мої коштовності”, –  Катерина вирішила за будь-яку ціну все з’ясувати.

Шлюб Катерини з Іваном видавався жінці справжньою казкою, її чоловік був ласкавим і добрим, завжди непогано заробляв і був дуже відповідальним сім’янином, здавалось нічого не могло завадити їхньому щастю. Але як то часто в житті буває, благовірний, без будь яких видимих на те причин, вирішив завести собі молоду коханку. Як у тій славнозвісній приказці “Сивина в бороду, біс в ребро”.

Обраницею Івана стала молоденька випускниця коледжу, в якому той працював викладачем. В особі Івана молода пасія бачила не лише закоханого в неї чоловіка, а й впливового захисника, який допомагав їй розібратися з матеріальними труднощами з якими зіткнулася дівчина.

Одного разу коли Катерина з дітьми поїхала у село до батьків, її благовірний навіть примудрився привести коханку у власний дім. Проте пізній візит симпатичної дівчини до свого викладача не оминув пильних очей сусідів, і про це миттю в найдрібніших деталях було повідомлено Катерині.

Іван не став відпиратися, але поклявся, що його стосунки з юною випускницею були помилкою і він зробить усе, аби зберегти сім’ю. Проте Катерина вже не вірила чоловіку – згадуючи майстерну брехню, якою той годував її впродовж багатьох місяців.

Єдине що стримало жінку від розлучення було двійко прекрасних діточок надбаних за роки, коли цей шлюб був міцним немов граніт. І Катерина вирішила дати чоловіку останній шанс.

Йшли дні, тижні, місяці а стосунки Катерини з Іваном ставали все більш холодними, часті сварки і з’ясовування стосунків стали невід’ємною частиною нової реальності.

Одного дня повернувшись додому, Катерина вирішила приміряти весільне кольє, згадати дні коли вона ще була щасливою. Та яким було розчарування жінки, коли, відчинивши скриньку в якій були заховані всі її коштовності, жінка не побачила жодної прикраси. Скринька була абсолютно порожньою.

Певний час жінка сиділа втупивши погляд у порожню шкатулку, не в змозі навіть поворухнутись. “Мабуть, Іван завів собі нову коханку і подарував їй всі мої коштовності”, –  Катерина вирішила за будь-яку ціну все з’ясувати.

– З мене досить, – категорично промовила, коли Іван повернувся додому. – Поверни ті прикраси, які ти подарував своїй пасії і на цьому наші шляхи розійдуться…

– Які прикраси? – здивовано промовив Іван, в одну мить збліднівши, наче крейда.

– Ті, що лежали в цій скриньці. І не роби такі здивовані очі! – Ти чудово знаєш, що тут було і де стояла скринька.

Але чоловік божився, що він до цього ніяким боком не причетний. Проте обманювати він вміє майстерно, Катерина в цьому вже не раз пересвідчилася.

– Ігоре, Андрію йдіть-но сюди! – Катерина покликала синів, які гралися у себе в кімнаті. – Ви не брали маминих прикрас з цієї шкатулки? Бо я не можу їх знайти.

– Ні, мамо, ми не знаємо, де вони.

– А може, у дім заходив хтось посторонній, доки ми з татом були на роботі?

– Ні, ми нікого не бачили.

Після довгих з’ясувань зійшлися на тому, що варто звернутися до поліції, і чого б це не коштувало з’ясувати правду. Катерина була налаштована рішуче:

– Я виведу цього негідника на чисту воду. Мало того, що він мені зраджує, то ще й вирішив мої коштовності дарувати, – думала ображено жінка.

Слідчий уважно вислухав розповідь жінки, ретельно оглянув помешкання, і заявив:

– Слідів злому немає, ніхто чужий у будинок не заходив. Отож,– висновок напрошується лише один, коштовності взяв хтось зі своїх. Залишилося тільки з’ясувати, хто…

Іван бесідував зі слідчим десь із годину. За цей час Катерина вже встигла спакувати валізи з Івановими речами.

Потім поліцейський покликав хлопчаків.

Іван що мав сили переконував дружину в тому, що вона бездоказово його звинувачує:

– Я намагаюся скласти докупи те, що залишилося від наших стосунків, невже ти мені досі не вибачила? Невже так ненавидиш мене, що ладна звинуватити навіть у крадіжці?

Катерина не встигла відповісти йому, як з кухні долинув плач Андрійка і гучний голос поліцейського:

– Батьки. Ходіть сюди! Обоє! Зараз ваші діти розкажуть вам дуже цікаву історію.

Ігор з Андрієм саме поверталися зі школи, як вже біля дому їх перестріла жінка в брудному одязі. Вона відразу почала розповідати дітям, що над їхньою родиною нависла велика загроза, і тільки її втручання може змінити ситуацію. “Ваші батьки не лише можуть розлучитися, вислухавши розповідь братів про те, що їхні тато й мама постійно сваряться. – Їх очікує важка недуга, якщо терміново не відмолити “пороблення”.

Перелякані дітлахи негайно принесли ворожці коштовні прикраси, на яких, за її словами, лежало важке прокляття. “Я відверну його, але ви повинні мовчати про те, що відбулося, інакше молитва не спрацює”, – додала вона.

Тільки завдяки розмові поліцейського, який переконав дітей розповісти правду, вдалося все з’ясувати.

– Мамочко, вибач нас, – просив Ігор, втираючи сльози, з заплаканих очей. – Ми тільки хотіли, аби ви з татком не розлучались. І були здорові…

– Ви постійно сваритесь, і мама після цього плаче. А та жінка казала, що зможе допомогти.

Тільки тепер подружжя зрозуміло, що відчували їх діти, коли ті постійно сварилися. Кажуть, шлюб – це ножиці, і не позаздриш тому, хто опиниться між їхніми лезами. На жаль, між лезами часто опиняються наші діти…