fbpx
Історії з життя
Після одруження Тетяна геть змінилась. Годі було й упізнати в ній веселу щебетуху. Про чоловіка ні слова: ні поганого, ні хорошого. « – Щось Тетяка наша приховує. Ой не з проста такі зміни» – мовила Наталя. І таки була права

Після одруження Тетяна геть змінилась. Годі було й упізнати в ній веселу щебетуху. Про чоловіка ні слова: ні поганого, ні хорошого. « – Щось Тетяка наша приховує. Ой не з проста такі зміни» – мовила Наталя. І таки була права

Коли Наталя повідомила всьому відділу Тетянин секрет, буквально дві хвилини панувала тиша: п’ять жінок мовчки дивилися на Наталю, ніби її обличчя випромінювало щось надприродне.

Про що вони тільки не переговорили – ці жінки з одного планового відділу! І пліткували, і шкодували, і засуджували, заздрили, ревнували, відзначали ювілеї, – словом, жили звичайним життям звичайного планового відділу. Однак довгий час єдиний секрет – Тетяни – ніяк не вдавалося їм розкрити.

Тетяна працювала в цьому жіночому колективі рівно сім років. Заміж вийшла два роки тому, до зустрічі зі своїм судженим жила одна в однокімнатній квартирі. Якраз в дні здачі в інституті держіспитів не стало її бабусі. Так вона і залишилася одна.

Батьки живуть в маленькому районному містечку. І заміж вийшла Тетяна пізно – в двадцять вісім. Приїхав він здалеку в відрядження, випадково познайомилися, ну і любов.

Коли вперше його – Вадима – побачили в відділі, жінки разом ахнули! Де вона його знайшла! Ну прямо пара з фільму “Красуня і чудовисько”.

Але – любов зла. Змирилися жінки. Не їм жити з ним. А з часом почало їх дивувати інше: хоч би раз Тетяна поскаржилася на щось. Хоча б раз підтримала їхню розмову, про те, що нині і чоловіків нормальних немає.

З роботи бігом додому: поспішаю,поспішаю, дівчатка, Вадиму приготувати дещо до завтрашньої риболовлі. О-ой, ні, дівчатка, яке кіно, вранці Вадимову спецівку замочила. Колективно в кафе? Ні-ні, ніяк не можу, до Вадима завтра брат приїжджає. І так два роки. Тож не дивно, що жінки вже просто з цікавості місця собі не знаходили. А чи не показуха  все це?

Одного разу в липневий  суботній вечір Наталя (три дні тому відправивши чоловіка і дочку у відпустку в село) затужила одна в квартирі, подзвонила Тетяні, та й напросилася в гості. Приїхала через півтори години, а господиня вже все приготувала, і влаштували вони чаювання.

Вадим допомагав сусідові ремонтувати «Запорожець». У гаражі копирсалися. Повернувся затемна. Наталя давненько його не бачила. Глянула і навіть трохи не по собі стало. Погладшав та ще в брудній робі.

А Тетяна – мов ластівка – до нього. Швиденько заховала його одяг і самого в ванну. Наталія зібралася було додому, але раптом Тетяна запропонувала: залишайся на ніч! Наговоримося ми з тобою досхочу!  Не відступила господиня, і Наталя погодилася.

Вадим попив чаю, подивилися зарубіжну естраду по телевізору, розійшлися: жінки вляглися в кімнаті, Вадим в кухні. Шепотілися подружки до пів на другу.

А вранці і розкрився Тетянин секрет.

Першою прокинулася Наталя. І тут же блаженно втягнула своїм маленьким носиком божественний кавовий аромат. Повернулася обличчям до Тетяни, злегка штовхнула її ненавмисно, і та прокинулася.

– Чуєш кава – від задоволення гостя навіть прикрила очі.

Тетяна посміхнулася і до підборіддя натягнула простирадло. І через кілька хвилин почувся слабкий стукіт у двері кімнати.

– Так! – відповіла Тетяна.

Повернула Наталія голову, дивиться, очам не вірить. О, боже. Вадим – поголений, причесаний, в білій сорочці, в білих джинсах на маленькій таці в одній руці, як офіціант, вносить дві крихітні чашечки кави.

– Доброго ранку, прекрасні леді, – сказав з тихою посмішкою.- Як спочивали? – І подає каву. В ліжко!

Наталя від подиву по-дитячому розкрила рот.

– Сніданок буде готовий через півгодини, – галантно повідомив Вадим і вийшов.

– Що це? Показуха для мене?

– Це його постійне правило, – посміхнулася Тетяна, – один раз на тиждень – у неділю, я отримую в ліжку цю чашку кави. А через півгодини сніданок –  ним приготований.

– Ого-го- похитала головою Наталя.- І всі два роки ?!

– Так. Всі два роки. Ну, за винятком відрядження.

– Ого-го … – повторила Наталья.- А інші дні тижня? ..

– Решта як у всіх. Ти ж знаєш.

– Господи – тільки й прошепотіла Наталя, – є ж люди.

Додати до всього наважуюся єдине: п’ять жінок з одного планового відділу, після розповіді Наталії, ще дужче почали лаяти сучасних чоловіків, хоча все-таки визнаючи деякий виняток.

Текст редаговано – intermarium.news

Головна картинка – wallpapers.99px.ru