fbpx

Після розлучення з другим чоловіком, мама моя ні з чим залишилась. У свої 50 не мала ні дому, ні бодай, якихось заощаджень. Оскільки я її єдина дитина, то вона до мене і приїхала. Я була мамі рада, адже маю двох діток малих, надіялась на те, що вона мені допоможе. Не минуло і трьох місяців, як я уже сама думаю, що треба мамі на двері вказати

Після розлучення з другим чоловіком, мама моя ні з чим залишилась. У свої 50 не мала ні дому, ні бодай, якихось заощаджень. Оскільки я її єдина дитина, то вона до мене і приїхала. Я була мамі рада, адже маю двох діток малих, надіялась на те, що вона мені допоможе. Не минуло і трьох місяців, як я уже сама думаю, що треба мамі на двері вказати.

Мама моя жінка симпатична, харизматична і вміє цим користуватись. Вона прожила досить таки бурхливе життя і заміж виходила чотири рази.

Останній її шлюб протримався цілих десять років і я вже грішним ділом думала, що то таки на все життя. Мама ніби як щиро полюбила того Іллю. навіть квартиру свою продала, переїхала до нього у село, зайнялись вони вирощуванням розсади і городини. Але мама є мама.

Нова любов увірвалась у її життя і вона знову покинула все заради нового кохання. От тільки кохання не було готове до такого повороту. Мама від Іллі пішла, а той кавалер повідомив що одружений і нічого у своєму житті змінювати не збирається, навіть заради такої жінки, як мама моя.

От і приїхала мама до мене ні з чим. Буквально у чому була. Я прийняла її радо, адже дуже сумувала за нею усе життя. Росла я біля бабусі своєї, маму бачила рідко. Вона мене любила, передавала гроші на моє утримання, приїздила, але до себе жити не забирала.

От і надіялась я, що нарешті таки ми надолужимо втрачене. Та й діток я маю двоє маленьких. Чоловік цілими днями на роботі, зайві руки у поміч не завадять ніколи. Намріяла я, що й на роботу ми з мамою вийти зможемо. Хай не на повну ставку, але хоча б на кілька годин у місцевий супермаркет можна було б. Все ж гроші потрібні і дуже.

Спочатку усе у нас було добре. Мама бавилась із малими, я бігала на роботу на цілих п’ять годин у день. Ми квартиру орендуємо, чоловік хоч і працює на двох роботах, але грошей не вистачає. З тридцяти тисяч його зарплатні після оплати оренди і комунальних залишаються копійки. Та й йому потрібно авто заправити і поїсти на роботі щось. А підгузки для малих, а кашки? Ой, цілий статок іде.

Чоловік на початку кожного місяця залишає мені в шухляді на господарство дев’ять тисяч на місяць. Ніби й велика сума, але продукти нині дорогі і витрат з дітьми повно. Навчилась я холодець із курячих шийок варити і відбивні і фрикадельки. Рахую кожну копійку ретельно, адже ті гроші на цілий місяць маю розтягнути.

Уявіть моє здивування коли одного дня та шухлядка виявилась порожньою. Я мало свідомості не втратила коли зрозуміла, що ні копійки не залишилось. Набрала чоловіка, він теж не знав де ділось. А тут мама в двері. Прийшла у новій сукні і босоніжках. Щаслива, у руках ще кілька пакетів тримає.

— Мамо, як це розуміти, – отетеріло запитую у неї.

А вона посміхається, каже, що нарешті себе людиною відчула:

— Я й тобі сукенку придбала і ось, поміряй босоніжки. Ще й джинси ось, на тебе точно будуть. а то ходиш в такому, що шкода й дивитись. Дожилась ти доню, в секонді обновки шукаєш. так не гоже. Живемо лиш раз. Міряй давай.

Стою і сльози мені з очей, намагаюсь їй щось довести, пояснити, а вона дивиться на мене так, ніби я дитина мала:

— Нащо тобі тобі такий заміж, якщо ти не живеш, а виживаєш? – запитує, – Ні одягтись, ні поїсти нормально. Я вже не кажу, аби кудись сходити. Ти в тому винна. Треба одразу ставити усе по місцях. Тобі потрібно і край. А ти забула про себе.

Увечері чоловік повернувся, була грандіозна сцена. Але мама не те щоби вибачення просити. куди там, вона ще й Славка мого винним зробила. В кінці узагалі заявила, що він нам двом не потрібен. Так і сказала, їй Богу.

Тиждень минув, у домі незрозуміло що коїться. Мама не балакає з нами, а ми між собою і з нею.

Мама в мене лиш три місяці і я вже починаю думати, що напевне, вона таки загостювалась.

Бачу, як руйнуються мої стосунки із чоловіком, але ніяк не можу зважитись вказати їй на двері.

Як мені бути у цій ситуації? Чи маю я право виставити рідну маму, адже це ж мама, як би там не було. Куди вона піде?

Але ж моя сім’я. Якщо мама ще трішки у нас пробуде, то навряд я матиму чоловіка.

Що робити, порадьте, прошу. Я заплуталась.

Лідія. О.

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page