fbpx

Після сорока років шлюбу моя свекруха вирішила що з неї досить. Одного дня вона відчинила двері і виставила свого чоловіка разом із його речами. Довго шукати притулку свекор не став і приїхав до єдиного сина – мого чоловіка. І все б нічого, якби не одна його дуже дивна звичка

Після сорока років шлюбу моя свекруха вирішила що з неї досить. Одного дня вона відчинила двері і виставила свого чоловіка разом із його речами.

Довго шукати притулку свекор не став і приїхав до єдиного сина – мого чоловіка. І все б нічого, якби не одна його дуже дивна звичка.

Я ще коли заміж за Григорія виходила, була здивована відносинами у сім’ї його батьків. моя мама після знайомства з ними дуже переживала, просила мене подумати, адже була впевнена що так буде і у нас.

Але Григорій ще тоді мене запевнив, та й я сама бачила, що не вважає таку модель поведінки правильною.

Він мені розповідав, про своє дитинство, про те, як йому було складно зрозуміти, що робити і як себе поводити у такі дні. говорив, що зробить усе, аби його діти не пережили подібного.

Читайте також: Уже пів року, як живу з сином і невісткою. Додому повернутись можу і хочу, але вони поки не відпускають, просять ще трішки з ними побути. Дивлюсь я на невістку, на те, як вона онуків моїх виховує і неймовірно мені шкода своїх синів. Чому я не була такою мамою, як вона? Чому не була такою?

Справа в тому, що у свекра мого було два стани – голосний і безвучний. тобто, він або горланив на увесь дім, причому чіплявся до дрібниць і робив бурю, або ж мовчав і не розмовляв ні з ким, бо образився.

Причиною могло бути будь-що. Ложки жінка не дала, хліба на столі не було, а чи муха спати заважала, а жінка винна і в тому. Мама мого чоловіка якось навчилась у таких №”гойдалках” жити, ще й сина виростила.

Ну але чи то з віком характер змінився, чи всьому є межа в цьому світі, але одного дня вона таки вказала свекру моєму на двері. Жили вони завжди у домі, що належав не їм, а бабусі свекрухи, тож свекор мій вийшов зі шлюбу у чому був і з трьома валізами. Довго не думав, куди подітись і що робити – приїхав до нас.

Ми всі живемо у квартирі, яка і досі в кредиті – виплачувати ще десять років. У нас із чоловіком двоє синів підлітків. Живемо не багато, але до дня, коли свекор переступив поріг, у нас був мир і злагода.

Я так зрозуміла, що свекор мій зміну місця проживання і розлучення сприйняв спокійно і нічого у своєму житті змінювати наміру не мав. З першого ж дня по нашій квартирі почали “гуляти” брудні шкарпетки родича. Мій чоловік, мої сини усе акуратно до кошика несуть завжди, а тут у коридорі, вітальні, чи посеред кімнати лежать, чекають мене. Коли ж я сказала, що не буду їх прати і що він повинен це робити сам, бо я просто гидую, то пан обурився і тиждень зі мною не розмовляв, хоча борщі і голубці мої їв.

Потім – їжа. Він ніколи не зазирне до холодильника і сам собі нічого не насипе до тарілки – подати треба. Я коли на роботі була, то він обурено подзвонив, чого я на обід не прийшла і його не нагодувала. Я попросила його самого собі супу насипати, а той кинув слухавку. ну і знову не балакав, бо я його образила.

А телевізор? Господи, чи він це навмисно? Так волає на всю квартиру, що оглухнути можна. Таке враження що він старається нам якусь пакость зробити постійно.

А це до синів моїх став діло мати. надумав дід вихованням їхнім зайнятись. бачте, не подобається, що в телефонах сидять і це при тому, що хлопці там не в ігри грають. Обоє навчились заробляти і вже щомісяця по п’ять шість тисяч стабільного прибутку мають. А діду то невтямки. Йому не так і край.

Я б ще якось терпіла побутові незручності, але коли сини стали в кімнаті зачинятись, аби дід не зайшов, то вийшла із себе. Оскільки говорити із свекром – до стіни горохом, то я чоловіку сказала, що не хочу більше бачити його батька і що той повинен думати і шукати варіанти куди з’їхати від нас.

А чоловік мій несподівано став на бік свого батька. Каже, що тому нікуди подітись, він пенсіонер і зі здоров’ям негаразди, а він єдиний син -опора на старості. Ще й додав, що от так жити, то виявився “святий” обов’язок сина.

Я дуже рада за чоловіка, за його обов’язок, я горда що він так себе показав, як справжній мужчина, але в мене вже сили під кінець. Сказала чоловіку що якщо не тато, то я поїду з нашого дому, а він мовчить.

Тобто, тато для нього важливіший за нашу сім’ю? Так виходить?

То що, наша сім’я повинна розпастись через тестя, чи як?

Як мені бути, як повернути свій спокій і спокій моїм дітям?

11,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page