fbpx

Після того, як мій брат Ігор привів у наш батьківській будинок дівчину, наші стосунки з ним украй зіпсувалися. Я не мала нічого проти його вибору, але те, що з нами почало коїтися після появи в нашій родині красуні Ірини, не могло не зачепити моїх почуттів. Адже батьки залишили цей будинок мені в подарунок, а самі переїхали в Чикаго.

Після того, як мій брат Ігор привів у наш батьківській будинок дівчину, наші стосунки з ним украй зіпсувалися. Я не мала нічого проти його вибору, але те, що з нами почало коїтися після появи в нашій родині красуні Ірини, не могло не зачепити моїх почуттів. Адже батьки залишили цей будинок мені в подарунок, а самі переїхали в Чикаго.

Брат до свого одруження міг проживати в своїй кімнаті, скільки бажав. Йому батьки подарували нову, але ще не закінчену хату. Там потрібно було деякі кімнати тільки побілити, деякі ще й поштукатурити, словом, для молодої сім’ї, яку мав створити брат, роботи вистачало. Але це мали бути вже приємні клопоти щодо умеблювання та обладнання кімнат, під’єднання Інтернету. Ігор на кілька років старший за мене, він – молодий, здоровий чоловік, йому і карти в руки.

Мене цілком улаштовував старий будинок у центрі села. Завдяки золотим рукам мого татуся і дбайливому догляду матусі, він був у гарному стані. Особливо затишним було подвір’я: квітники, доріжки, альтанка в саду. Біля нової хати на вулиці, де тільки розпочалися забудови, роботи був непочатий край. Я ж повністю віддавалася своїй улюбленій професії, до ролі господині, що насаджує квіти, вишиває серветки, словом, що дбає про красу обійстя та оселі, я ще не була готова.

Брат був категорично проти, щоб я повідомила батьків про переміни в нашому житті. Та я й сама не хотіла хвилювати маму й тата, поки мені колишня сусідка не зателефонувала й не розповіла:

– Щось дивне коїться у вашій хаті і біля хати: якісь незнайомі люди, галас, співи й танці до самого ранку. Я придумала причину прийти до вас додому, дзвонила в двері, мені ніхто не відчинив, на підвіконні у веранді геть усі вазони висохли. Котик ваш до мене прибився, бачу, що хоче їсти. Можеш мені пояснити, що відбувається.

Я розплакалася в слухавку і все розповіла. Сусідка пообіцяла мені пильніше придивлятися до непроханих гостей і дати знати, коли щось особливо буде її непокоїти. Але випадково я швидше дізналася, хто така Ірина, коли поїхала на семінар в одну із шкіл нашого району. Там працювала моя однокурсниця, яка давала відкритий урок. Потім було застілля в затишній кав’ярні, де всі хвалили молоду вчительку, а вона все ж виглядала сумною. Мені призналася про своє невдале кохання.

Все йшло до весілля, але вже з місяць її наречений, що жив у іншому селі, не телефонував і слухавку не брав. Коли з Італії приїхала його мама, то застала таку картину: син уже привів їй невістку – чорняву дівчину Рубіну із Мукачевого, яку виростила одна мама, так як тато, хлопець ромської національності, невідомо де, а вона дуже хоче його розшукати. Красуня весело щебетала, яка строга її мама, а вона, Рубіна, більше любить ромів – народ батька. Син і чоловік її захоплено слухали, ніби зачаровані.

На жінку її чари не діяли, і вона почала вимагати, щоб усе було за звичаєм, тобто: подайте заяву, розпишіться, повінчайтеся, зіграєм весілля, а потім живіть собі. Та Рубіна зв’язувати себе подружніми узами не захотіла. і вночі пара втекла з дому, прихопивши привезені мамою євро. Жінка розповіла все моїй однокурсниці, навіть фотографії принесла, де Рубіна з її сином, вона просила вибачити його, коли хлопець одумається і повернеться.

– Справді, десь через місяць він повернувся в село, каявся й вибачався, але я не можу простити зраду. Ось у мене фото цієї розлучниці.

Коли я глянула на світлину, то аж скрикнула:

– Та це ж наша Ірина. Зрозуміло, що то за птиця, яка шукає хлопців, у яких батьки за кордоном.

Коли я розповіла все батькам, вони почали вимагати, щоб я повернулася до нашої хати, а брат із Іриною-Рубіною йшли до нової хати й доводили її до ладу, в противному разі подавати до суду, що я й вчинила, коли вони мене не слухали.

Читайте також: Наступного дня Ігор несподівано приїхав з Іриною. Я в цей час була на роботі. Вони розвантажили її валізи, ними був закладений весь коридор. Очевидно, що брат водив кохану по всіх кімнатах, зайшли і в мою. Новоявлена братовА залишила по собі не тільки запах парфумів, а й розгорнуті сімейні альбоми, розкидані на столику світлини, ввімкнені світло, комп’ютер. Але то таке. Квіточки.

Брат не вірив, що я вдамся до такого кроку. На суді він говорив, що не виганяв мене з хати, що то була моя воля перебратися до нової, що ніякої розписки він не давав, що Ірина просто в нього гостювала, що йому належиться половина батьківської хати, адже в новій ще нема умов для життя, тож він добиватиметься переписання заповіту. Коли Ірина-Рубіна побачила моїх свідків, а саме: колишнього хлопця та його маму, тихо вийшла із зали суду. Більше ми з братом її не бачили.

Як все повернулося на круги своя, ми й надалі жили з братом у своїх кімнатах батьківської хати. Ігор таки взявся за розум, зробив ремонти в новій хаті, а згодом одружився та привів дружину у власну оселю.

You cannot copy content of this page