Після того як син розлучився і невістка пішла жити до батьків, син собі у нашій хаті разом зі мною, так собі і залишився. Не минуло і п’яти років, як став він знову на побачення бігати. Я, звісно ж раділа, але все переймалась, чи хороша буде невістка.
Чи не доведеться і її вчити елементарному. Але одного дня я таке дізналась, таке почула? Як воно далі буде, я просто уявлення не маю.
Живу я у невеликому селі, що не так далеко від містечка районного. Ну, не столиця, але ціни у нас на житло трішки кусаються. Саме тому після того, як мій син оженився вперше, я його до себе жити покликала. А навіщо чужим людям кишені набивати грошима, якщо своя хата є хороша і простора?
От він і привів свою Дарину у мою хату. Дівчина була юною і геть нічого не вміла. Я її вчила і прибирати і їсти варити і сорочки сину моєму прасувати і постільне.
Бачила я що вона не пара моєму Євгенію, але коли про це йому казала він ображався. Хіба вони нас слухають, як дорослішають? Їм треба власні гулі.
Так і вийшло, як я говорила і передбачала з першого ж дня. Вони розлучились не проживши і п’яти років. Євгеній біля мене залишився коли та Даша пішла. Ми так собі удвох, гарненько п’ять років і жили. Ремонт такий хороший зробили, подвір’я до ладу привели. Що казати, у мене хата завше була гарна, а з грошима сина іще кращою стала, просто хороми.
А оце на побачення бігав якийсь час. Я вже була готова, що знову невістку мені приведе. Про одне лиш питала постійно, чи не така як Дарина, чи хоч щось уміє. А він все відсміювався і відмовчувався.
А одного дня прийшов і речі збирати почав. Я заскочила в кімнату, що робиться? А він спокійно так каже, що одружується знову і вони із дружиною дім придбали власний, от він туди і переїздить. Я стала, ніби ноги хто до землі прикопав.
Але і це не все – дружиною у нього знову та ж Даша буде. Дім вони коло її батьків придбали – хатинку стареньку яку потрібно буде повністю відремонтувати і до ладу привести, а поки вони поживуть у сватів моїх колишніх, чи то пак – майбутніх. Уявляєте, як обкрутили його?
Я й з дому його випускати не хотіла. Все намагалась пояснити, що він помилку робить, що скористаються і забудуть, але він не чув мене зовсім. Уже питаю, а кому ж мій дім, нащо нове щось брати гроші вкладати, труд.
Ой! Пішов він місяць тому. Я уже спокою не маю, приходжу до того дому щоденно, прошу вже й Дашу, аби не робили дурниць. Ну нащо у такий час тисячі витрачати, аби оту халупу до нормального вигляду привести, якщо є моя хороша, відремонтована, простора хата?
Ох не знаю як і бути? Може підкажете, як вирішити цю ситуацію, як очі йому відкрити на очевидне?
14,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
