fbpx
Історії з життя
Пізній вечір, ми вже й спати зібрались, аж тут дзвінок у двері. Чую голос жіночий. Виходжу, а там блондинка і чоловік її явно знає

Ми з чоловіком живемо одні, дітей у нас поки що немає, але нас це поки що влаштовує. Є вільний час. Щоб присвятити його один одному. Як то кажуть, для себе. Ось одного з таких затишних вечорів ми грали в шахи, пили чай і сміялися від душі. Я практично виграла і вже хотіла відсвяткувати свою перемогу, але раптом у двері хтось подзвонив. Чоловік пішов відкривати, а потім я почула у передпокої жіночий голос.

Мені стало цікаво, хто вирішив до нас прийти в таку пізню годину. Виявилося, що в передпокої стояла молода дівчина з білим волоссям. З лиця чоловіка я зрозуміла, що вони знайомі і що він не дуже радий її візиту. В голові за мить прокрутився мільйон думок. Зізнаюся, що не дуже добрих. Дівчина виявилася племінницею мого чоловіка. За її словами, вона приїхала до столиці, щоб підшукати роботу. Сестра чоловіка живе у Черкасах. За моїми мірками, Черкаси теж не маленьке місто. Дивно, що в ньому важко знайти роботу. За умови, що її взагалі хтось шукав.

Я запитала Крістіну, чому не попередили заздалегідь  про її візит. І дівчина, посміхаючись усмішкою кінозірки, відповіла, що якби її мама зателефонувала своєму братові, то ми знайшли б тисячу причин, щоб відмовити. А так вона просто приїхала та розраховує на те, що ми її не виставимо. “Ви ж дозвольте у вас пожити, а то мені більше нікуди йти”, – сказала дівчина, дивлячись мені прямо в очі. Розрахунок сестри чоловіка виявився вірним. Ми справді не раді гостям. І, звичайно, якби вона попросила заздалегідь, то Сергій відмовив би. Але нас поставили перед фактом, і робити нічого, доведеться приймати.

Ось тільки спальне місце у нас одне – диван. Він знаходиться в залі, де ми, власне, спимо. А в спальні є шафа, тумба, квітка та акваріум. Я провела Крістіну в спальню і показала їй тумбу, де вона може розкласти свої речі. «А ліжко де?», — здивовано спитала дівчина. Я пояснила їй, що ліжка немає, але я дам їй пару ковдр, вони замінять їй матрац. Нехай не ображається, але до її візиту ми не були готові, тому спати їй доведеться на підлозі.

Хрисина округлила очі, а потім запитала: “А ліжко ви мені, коли купите?”. Я спокійно відповіла, що ніколи, адже вона не збирається затримуватись надовго. На це Христина промовчала і чай із млинцями пити відмовилася, а просто пішла до виходу.

А вже за годину подзвонила сестра чоловіка і розмова у них явно не вийшла. Наслухався він і про те, що так гостей не зустрічають і про те, що він має родину до якої повинен ставитись відровідно.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page