fbpx

По приїзді Петро зі сватами принципово не розмовляв:« І, як ви доньку виховали? Мені соромно за вас. Навіть розмовляти, свате з вами не хочеться». І якби ж лиш сватам оте говорив. Де тільки Петро не йшов, кого тільки не стрічав, усім на те, як невістка його приймала жалівся

По приїзді Петро зі сватами принципово не розмовляв:« І, як ви доньку виховали? Мені соромно за вас. Навіть розмовляти, свате з вами не хочеться». І якби ж лиш сватам оте говорив. Де тільки Петро не йшов, кого тільки не стрічав, усім на те, як невістка його приймала жалівся.

Уже не витримавши того, зателефонувала Світлана Анатоліївна своїй донці:

— Машуню, ну, що ж там такого у вас сталось? Чого він таку недобру славу по селі пускає?

Маша і сама нічогісінько не розуміла. Та й чоловік її руками розводив. Усе ж добре було. Тато проїздом у столиці був. І зустріли і розмістили. В чому ж тоді проблема?

Уже пізніше, охолонувши трохи, сам Петро сину усе розповів.

— Ти сину, бачив колись, аби я гостей у хаті на підлозі спати клав? Та де таке видано? Гостю усе найкраще мусить бути. Самі на постелі лежать, а батька, гостя на підлогу поклали. І ти навіть слова жінці не сказав, коли вона мені ложе ладнала. А їжа? Я у вас два дні був і що? Одна каструля борщу і каша в мультиварці зранку. Твоя “фіфа” прокинувшись не світ не зоря – на роботу. Ти там щось поїв і теж до праці. А я, як?

Дмитро, Петрів син, дивився на батька і не розумів нічогісінько. Приїхав, як сніг на голову, без попередження. У них квартира однокімнатна. Сплять на ліжку утрьох, бо трирічний син з народження  у колисці не лежить. Тобто вони, що? Мали лягти на підлогу, бо тато приїхав. А з їжею. І коли та Маша мала щось там наготувати, як тато ввечері і приїхав. Робота – не відпросишся. Що за закиди?

Так вони і розійшлись: ображений батько і син, який геть нічого не зрозумів. І чия тут правда, ніхто і не знає.

Автор Анна К.

Спеціально для intermarium.news.  Передрук без згоди автора заборонено.

You cannot copy content of this page