Владлен Тарасович був вже в тому віці, коли ще пам’ятав смак маминих пиріжків і вже слабо уявляв для чого потрібна жінка.
Він був при такій посаді, коли було достатньо для життя, але не достатньо для найму домогосподарки. Він був при такій думці, що й самому непогано, але жінка це щось таке, що треба виховувати і виправляти, поки вона не перетвориться на ідеальний супер кухонно-сімейний комбайн.
Він вже й наче хотів спадкоємця, тільки зі спадку міг йому передати хіба залисини на чолі та ржавий велосипед, який купив в молодості і так не зміг продати на барахолці. Почалося все з того, що з сусідської квартир вже надто сильно смачно пахло борщем і пампушками з часником. У Владлена Тарасовича аж слинка потекла і він довго не міг заснути. Вирішив, що він просто голодний, тому почав варити пельмені, їв і уявляв, що їсть борщ з пампушками і плакав!
І ось в такий день він і подумав про дружину, про те, як вона його зустрічає з усмішкою біля дверей, бере його портфель і питає, як його день. Владлен Тарасович роззувається, цмокає дружину в щоку і йде мити руки. З кухні запаморочливо пахне чимось смачним! Він їсть!.
Далі какао з десертом і син, просто викапаний він, приносить йому щоденник з відмінними оцінками.
Владлен Тарасович цмокає його в маківку і йде полежати на дивані перед монітором/ Заради такої картинки варто й одружитися.
Але ж Владлен Тарасович зовсім розучився спілкуватися з протилежною статтю і пішов за допомогою в інтернет. Через кілька годин він весь в холодному поту пішов пити воду/ Виявляється, тепер жінки не хочуть варити борщ, а хочуть рівні права та розподіл праці в шлюбі.
Наш пан був готовий пилососи ти та мити підлогу і витирати пил, він з цим чудово справлявся, але ж смачно готувати він точно не навчився.
На роботі колеги помітили, що Владлен Тарасович дуже сумний і спитали, чим вони можуть допомогти.
Виявилося, що їхні поради були мало не протилежні тим, які вчора вичитував Владлен Тарасович, тому чоловік взагалі розгубився і розізлився.
Проте, борщу дуже хотілося. Він подумав, що чоловік винайшов, як полетіти в Космос, то хіба він не знайде способу поїсти божественного борщу з пампушками?
Рішення було дуже просте – Владлен Тарасович подзвонив в двері звідки так смачно пахло і йому відкрила приємна жіночка Тамара Михайлівна. Вона довго не могла зрозуміти, чого ж сусід хоче, бо він почав з Космосу. А завершив борщем.
– У мене сьогодні плов, – розгублено прошепотіла вона.
– Я дуже люблю плов, – Владлен Тарасович дивився на неї вичікувальним поглядом, хоч в думках вже був за столом.
Тамара Михайлівна була в тому віці, коли вже й забуваєш для чого потрібний чоловік, але ще пам’ятаєш, як вони люблять смачненьке і турботу.
Вона зазвичай не готувала, але син приїхав з навчання, тому прийшлося постояти біля плити. Вона вирішила, що сусід геть в розпачі, тому й запросила його на вечерю.
За столом вже сидів шістнадцятирічний підліток і наминав плов. Він здивовано глянув на сусіда, далі на маму, але продовжив їсти.
Владлен Тарасович давно так смачно не їв, йому сподобалася і обстановка і син Тамари Михайлівни виявився приємним хлопцем, розговорилися і виявилося, що чоловік може щось хлопцеві пояснити з деяких предметів.
– Хоч якось віддячу за таку вечерю, – сказав він.
Далі Владлен Тарасович думає, що у нього прокинулися якісь древні задатки, бо він почав приносити Тамарі Михайлівні квіти, продукти і лагодити все, що треба було полагодити. Він почав говорити їй компліменти, а потім осмілів настільки, що запропонував руку і серце. Тамара Михайлівна подумала, що вона просто закохалася і сказала «так».
Тепер вони живуть двоє і сміються з того, що собі на уявляли про чоловіків і жінок, адже варто просто спитати, що людина хоче.
Фото Ярослава Романюка.
