fbpx

Почувши таке, я не змогла відразу все прийняти. Ще кілька днів я ходила, як в тумані. У голові постійно сиділа думка, що мені потрібно було наполягти тоді на своєму і йти до кінця, але я чомусь тоді здалась

Мій чоловік не хотів дитини. Коли ми одружилися, він був націлений на побудову своєї кар’єри, а дитина могла б стати цьому на заваді. Мені теж вдалося за цей час піти вгору по кар’єрних сходах. Звичайно, поява малюка змінила б вектор мого шляху, але я завжди була на це згодна. Сім’я споконвічно була важливіша для мене будь-якої кар’єри.

На всі мої прохання мати дитину раніше, чоловік постійно відповідав, що потрібно почекати до кращих часів. Я обіцяла йому, що сама впораюся з малюком, і він зможе займатися своєю роботою. Але всі мої спроби виявилися марними.

І ось, мені 32, а чоловікові 40 років. Тепер, коли у нас і кар’єри склалися, і побутових негараздів ніби як немає, ми зважилися на продовження роду. Я була на сьомому небі від щастя. Але після кількох місяців безрезультатних спроб ми вирушили на консультацію до спеціаліста.

Мені провели повне обстеження, але результат був приголомшливим – я не можу більше мати дітей. Було просто упущено час, а якби я раніше звернулася з цим питанням до спеціаліста, то шанси мати дитя у мене були б дуже навіть високі.

Почувши таке, я не змогла відразу все прийняти. Ще кілька днів я ходила, як в тумані. У голові постійно сиділа думка, що мені потрібно було наполягти тоді на своєму і обстежитись, всупереч заборонам чоловіка. Але час втрачено, а мої мрії про те, що я стану мамою, так і залишаться мріями.

Знаєте, почути таке у самому розквіті сил – це як залишитися без рук і ніг. Начебто і жива, але все одно не те. За наступні кілька днів у мене все охололо всередині, разом з мрією про маля. А найгірше – це реакція чоловіка.

Він просто став віддалятися від мене. Звичайно, хіба потрібна я йому тепер така. Тепер він дозрів, хоче дитину, а я от взагалі не підходжу, виходить ?! Прямо і відкрито він нічого не говорить. Але я ж бачу, як він змінився в поведінці по відношенню до мене. Я ж прекрасно знаю, як він себе поводить, коли його все влаштовує. А сьогоднішній стан справ його зовсім не влаштовує. Я це навіть спиною відчуваю.

Є підозри, що до його невдоволення має відношення і моя свекруха. Вона, як ніхто, волала тоді, що дитина має бути тільки тоді, коли чоловік готовий до нього. А тепер, коли вона знає про його бажання, напевно підливає масла в вогонь.

Знаю, що він скоро від мене піде до іншої, до повноцінної. І його зовсім не бентежить той факт, що і він є всьому причиною. Але для нього це не є вирішальним і важливим. Я залишилася одна. Як мені бути далі і як утримати коханого чоловіка – я не знаю. Так само, як не знаю – чи варто утримувати взагалі ?!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page