Напевно, якби я жила в століття землеробства і родючості, то голодувала б постійно. Одна надія на добрих людей, які б ділилися зі мною їжею.
Не можу я тоннами заготовлювати соління на зиму. Вираз “на зиму” у хазяйновитих людей означає заготовити солінь і варення на років п’ять вперед, а не дев’яносто календарних днів зими.
І варення бочками не варю. Я просто стільки не з’їм. І сили у мене на таке немає.
От сусіди у мене, сімейна пара, рум’яна і справна. Говорять голосно, ходять енергійно.
Дивлячись на сусідів, виникає питання: “Де ж у них батарейка?”. Така величезна батарейка з реклами з веселим зайцем, який всіх обганяє.
І мої сусіди дуже багато їдять, тому що витрачену енергію потрібно поповнювати. Тому активно заготовляють гриби і сушать особисто спійману рибу.
Сама не нав’язуюсь будувати сусідські стосунки. Я взагалі не прихильник прохідного двору в своїй квартирі, коли твоя і сусідська двері весь час відкриті і туди-сюди сусіди ходять в гості або просто солі позичити. Я інтроверт по життю.
А ось мої сусіди якраз з таких хлібосольних людей. Не пощастило їм зі мною. Гра в одні ворота. Запрошують в гості, чимось пригощають. А від мене “алаверди” не отримують.
Ось і вчора сусідка запросила мене в гості на чай. Відмовитися не вийшло – пішла.
Під час чаювання сусідка рекламувала свого чоловіка-заготівельника. Він і рибалить щотижня, і в лісах пропадає, і знає все грибні місця. Привозить гриби багажниками.
На доказ мені була продемонстрована і урочисто подарована маленька баночка з груздями. На кришці побачила наліплений папірчик, на якому від руки написаний рік заготовки- 2017.
Я ввічливо відмовлялася від подарунка, але сусідка була наполегливою. Так і сказала: “Бери-бери, мій зараз купу грибів привезе, ще засолити. А ти мені теж чимось по сусідськи допоможеш, якщо звернуся”.
Як у воду дивилася, не минуло й десяти хвилин, як в квартиру ввалився чоловік сусідки. У гумових чоботях, з ароматом лісу, вогкості і грибів, ще копченим чимось пахло.
В обох руках було по мішку з грибами. Як виявилося, це тільки перша партія. Чоловік ходив туди – сюди і приносив все нові мішки з грибним урожаєм.
Потім покликав нас подивитися. Ми з сусідкою пішли на його голос. Я побачила ванну, до країв заповнену грибами. Сусід їх туди висипав і хвалився перед нами урожаєм.
Його дружина теж висловлювала радість і нахвалювала чоловіка. Ніби й не маячила перед нею перспектива всю ніч чистити гриби, а потім прокинутися рано і піти на роботу. А голову як мити, якщо ванна зайнята?
Але перш за все мене відвідала одна важлива думка. Люди поклали гриби в ванну, в якій миються з ногами. Як же їх потім вживати в їжу?
І адже вони мені теж подарували баночку грибів, напевно оброблену таким же способом. Це мене засмутило, так-то я гриби їм із задоволенням.
А в залі у сусідів стояв рибний аромат. Підлога біля вікна була застелена газетками, на яких лежало дуже багато риби на різних стадіях в’янення. Цей процес називається “в’ялення риби”.
Сусід розповів мені, що він дуже смачно в’ялить рибу. Хотів одну тушку подарувати, але я сказала, що у мене, напевно, алергія на неї.
Я сказала їм неправду, проте точно знаю, що запах рибний не терплю. Тому купую тільки сьомгу або корюшку. Корюшка взагалі пахне свіжими огірками.
Одного разу, в гостях у бабусі, я мила каструлю після відвареної риби, здається, це був минтай. Щоб усунути запах, перед миттям я залила каструлю лимонним соком, інакше я б її не вимила.
І повернувшись з гостей додому, я зрозуміла, що дуже важливо, щоб б дружина була однодумницею чоловіка і підтримувала б його у всіх починаннях. Якщо потрібно всю ніч чистити гриби, значить буде чистити з запалом і задоволенням.
Якщо потрібно переступати через тушки риби, то переступить і не скривився, не гримне чоловікові: “Вася! Та-та-та! Прибери рибу!” Ні, вони разом сядуть на кухні і рибку поїдять.
Напевно, мої сусіди такі однодумці, тому що я ні з грибами у ванній, ні з рибою в кімнаті не змогла б мирно співіснувати.
А якщо який-небудь грибник чи рибалка по своїй простоті душевній одружився б зі мною, то став би найнещаснішою людиною на землі. І я теж була б нещасною. Я люблю читати, ходити по музеях, виставках, театрах. Це мій світ.
В один прекрасний день чоловік, порадившись з рибою чи з грибом, розлучився б зі мною. Хоча я ще раніше б з ним сама розлучилася.
А баночку з грибами я викинула, так і не відкривши. Не зі зла, просто я намагаюся не їсти їжу, приготовлену чужими людьми, особливо побачивши, що гриби вимочуються у ванній.
І урожай 2017 (!) року наводить на мене сумніви в свіжості продукту. Такий уклад життя не для мене.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
