Хочу розповісти свою життєву ситуацію, яка ледь не вартувала щастя моєї найближчої подруги. Можливо, це стане комусь пересторогою, аби бути обачнішим у виборі людини, яку хочеш бачити поруч.
Отож, з Ларисою ми були найкращими подругами. Разом вчилися у школі, потім – в університеті. Подруга моя була дуже вродлива. Може, тому, рано вийшла заміж. Ігор теж вчився з нами в одному вузі, пише газета “Наш День“.
Я вийшла заміж, коли у Лариси уже підростала донька. Але з чоловіком довго ми не прожили. Завів собі коханку, а зради я простити не могла.
Подруга втішала мене у ці дні. При тім запевняла, що її Ігор ніколи б так не вчинив. Що він любить лише її і доньку. Але…
Усе почалося з Ларисиного дня народження. Я затрималася допізна – допомагала збирати зі столу посуд, перемила його. Надворі була північ.
– Нехай Ігор проведе тебе, – запропонувала Лариса. – Хоч і недалеко, а все одно – страшно.
Ми йшли темною вулицею. Ще й накрапав густий літній дощ. Раптом я послизнулася. Ігор підхопив мене, мимоволі притис до себе. Я відчула його руки і теж мимоволі потягнулася до нього. Наші вуста зустрілися…
Після цього вечора я довго не заходила до Лариси. Але вона телефонувала, ображалася, чому я не з’являюся до них. І я врешті пішла.
Ми сиділи на кухні, обговорювали всілякі жіночі проблеми. Зайшов Ігор. Лариса пригорнулася до чоловіка. Та його очі дивилися на мене!
Відтоді ми стали з Ігорем зустрічатися. Я просто мліла в його обіймах. Не уявляла, як досі жила без цього чоловіка. Наші побачення були короткими, прихованими від усіх. І ця таємничість, непевне, розпалювала у мені ще більшу пристрасть.
Так тривало більше року. А потім, як на зло, майже щовечора до мене почала забігати Лариса. Жалілася, що Ігор її змінився, став якийсь не такий, як раніше. Напевне, у нього з’явилася інша жінка. Що ж робити їй, Ларисі?
Я повинна була втішати подругу, давати їй різні мудрі поради, як утримати чоловіка. Було смішно. Бо, якщо чесно, Лариси мені було зовсім не жаль. Я кохала Ігоря і цим виправдовувала усе. І не скигління подруги змусило мене розірвати з ним стосунки. Якось я повернулася втомлена з роботи додому. А невдовзі зайшов Ігор. Кинув пальто на стілець, сам поспішив зручніше вмоститися на дивані.
– Хочеться їсти, – зітхнув. – щось би смачненького. Не встиг заїхати додому. Я дивилася на нього і не вірила собі. Хоч
би щось, схоже на почуття, ворухнулося у моїй душі. Я міряла постать Ігоря і не могла зрозуміти: що я у ньому знайшла Звичайний чоловік, який задля утіхи зраджує дружину.
Зараз Ігор знову повернувся до сім’ї. Лариса щаслива. Коли зустрічаємося, не нахвалиться, який у неї хороший чоловік. А те, що між ними були непорозуміння, пояснює стресами, які Ігорю довелося пережити на роботі. Я мовчу. Врешті, що мені тепер до того?
Просто хочу сказати те, що винесла з власного досвіду. Перш, ніж закохуватися у чужого чоловіка, подумайте, чи варто це робити? Повірте, він такий, як усі, і не варто робити з нього ідола. Романтика минеться дуже швидко і залишаться сірі будні.
Ольга С.
