Ніколи не думала, що мій син виросте безвідповідальною людиною. Тим більше у нього є син, про якого він повинен піклуватися і виховувати, як справжнього чоловіка. Але він сподівається тільки на мене. Однак, що може дати бабуся онукові, коли їй 68 років. У мене вже й здоров’я немає і сил. Звичайно ж, я тримаюся, нікому не скаржуся, але я не буду жити 100 років.
Ми зараз живемо разом з сином і онуком. Моя колишня невістка 10 років тому покинула сім’ю і переїхала до молодого коханця. Ми вже й не згадуємо її, хоча дитині добре було б з матір’ю. Треба сказати, що мій син зовсім не вникає в виховання свого хлопчика. А нещодавно ще й з роботи звільнився, і щось не поспішає шукати нове заняття. Він бродить цілий день без діла, так як знає, мама і нагодує і за онуком догляне. Хто ж буде займатися його сином, він же ще неповнолітній, йому 12 років? Йому зараз крім комп’ютерних ігор нічого і не потрібно. Ось він мене навчив користуватися інтернетом і друкувати, можу хоч поради попросити.
Подивишся на інших чоловіків в 44 роки, так вони уважні до своїх дітей, поважають батьків, а мій просто виключення. Коли був молодший, у нього були якісь прагнення і бажання. Син стежив за своїм зовнішнім виглядом, і дорожив своїм робочим місцем. А зараз просто здався і пливе за течією.
У нашому будинку є кілька самотніх жінок його віку: одна розлучилася кілька років тому, одна і не була ніколи заміжня. Але хто захоче жити з таким, як мій син?
Вечорами у дворі збираються його дружки, так він любить посидіти з ними допізна, поговорити за пінним. Його зовсім не цікавить, що вдома син, який хоче поспілкуватися саме з батьком, обговорити свої негаразди. Моєму онукові не цікаво зі мною, хоча ми і маємо прекрасні відносини. У мого онука є тільки один друг, який часто приходить до нас. А в школі вчителька постійно скаржиться, що дитина неуважна і заважає проводити уроки. Ну що я можу зробити?
Прочитала, що можна дітей віддати під опіку якоїсь родини. Ось з подругами радилась, одні за – інші проти категорично. Я ж бачу до чого наша родина котиться, може хай хоч онук матиме світле майбутнє?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- До одруження ця риса характеру мого чоловіка не проявлялась. Тепер я й дихнути спокійно не можу. Під контролем кожна копійка в домі, а якщо я купую собі щось незаплановане – починає вичитувати мов дитя. А я молода і не обтяжена ніякими обов’язками. Чому я повинна економити? Навіщо?
- Знаю, що так не можна, але по іншому й не виходить. Якщо я скажу правду невістці – ми просто не виживимо. Переконую себе в тому, що син мені рідна дитина, але совість все ж діймає. Син не пробачить якщо я все розповім, от і мушу мовчати, хоча те, що він робить ну ні в які ворота. Чесно?
- Я вийшла заміж не за того брата. Розумію, що так не можна і родина чоловіка не заслуговує на таке, але вдіяти нічого не можу. Врешті, життя одне
- Батько у нас хороший і дуже нас любить, ми росли знаючи, що він у нас найкращий. Але у свої 56 вчинив не надто гарно з моєю мамою. Тепер я на роздоріжжі: Чи повинна я пробачити батька і продовжити з ним спілкування? Або продовжувати бойкотувати і ігнорувати його? Якщо я стану спілкуватися з ним, чи не буде це виглядати так, немов я зрадила маму?
- Рідна мама чоловікової дочки виїжджає за кордон, аби там вийти заміж. Він уперся і не дає згоди на те, аби дитина їхала. Усе я розумію, але мені те дитя навіщо? Якщо мама поїде а мала залишиться, то, що? Привіт Олю, ти мама восьмирічної чужої доньки. Чоловік постійно на роботі а я повинна буду знаходити спільну мову з не своїм дитям?