Попросила мене сестра чоловіка з дитиною її посидіти. Я не відмовила – у мене дитина такого ж віку, хай з однолітком поспілкується. Вона приїхала, привезла дитину і пообіцяла забрати через кілька годин. Я дітей обідом погодувала, спати поклала. Вони прокинулися, з’їли підвечірок, ми погуляли, потім повечеряли. О дев’ятій годині чоловік прийшов з роботи, а сестри його немає і немає. Трубку вона не бере – телефон вимкнений, її чоловік теж недоступний.
Ми з чоловіком одяглися, дітей зібрали і поїхали на орендовану квартиру до його сестрі. Приїжджаємо – а там господиня квартири. Лaється, каже квартиру розгромили і з’їхали, ще тиждень тому. Попросила, якщо знайдемо її горе-квартирантів, передати щоб добровільно збиток відшкодували, інакше вона в суд піде. Ми поїхали до свекрухи, раптом там пропажа. Але і там її не було. Свекруха навідріз відмовилася відмовилася залишити у себе дитину дочки, сказала, що дуже багато справ, ніколи з онуком няньчитися.
Повернулися ми додому. Племінник прожив у нас 2 тижні, весь цей час ми безуспішно намагалися розшукати його батьків. Я запропонувала свекрусі сходити і написати заяву про зникнення людей, раптом щось з ними сталося? Свекруха від мене відмахнулася – якщо щось трапиться, її материнське серце їй би підказало, а раз мовчить – значить все добре.
Чоловік теж був на диво спокійний, але ж у нього пропала сестра. Через 2 тижні, коли пропажа з’явилася на порозі нашого дому, у мене пропав дар мови. Вона була засмагла, волосся заплетене в африканські косички. Чоловік обійняв свою сестру і запитав:
– Ну що, як відпочили?
Та у відповідь защебетала:
– Ой, море таке тепле, кайф просто. Нагулялися, натанцювалися, на яхті під місяцем накаталися, за всіма екскурсіях проїхалися. Все було просто шикарно! Я стояла, вислухала її слова і подумала, що це мені сниться. Вона залишила дитину мені «на кілька годин», прекрасно знаючи, що зараз рване на відпочинок.
Поки я тут, з ранку до вечора, няньчилася з 2 півторарічними дітьми, вона там відпочивала! Стоп. Чоловік у неї запитав, як вони відпочили. Значить, він знав? Весь цей час він знав, що вона просто в нахабну підкинула мені свою дитину? Я миттю скипіла:
– Замовкніть, обоє! Ти що, зозуля, по нормальному попросити не могла? Я тут змучилася від думок, раптом з тобою щось трапилося, а ти там на сонечку грілась? У тебе що, зовсім совісті немає?
– Ну сонечко, не лай сестру. Якби вона тебе попросила, ти б відмовилася. Ось ми і подумали … – почав чоловік, але я його перебила:
– Ви подумали? Серйозно? Гаразд сестра твоя – вона постійно всім бреше, але ти то? Я від тебе такого не очікувала. Нехай вона забирає свою дитину і йде. Думаю, говорити про неприпустимість таких прохань в майбутньому, буде зайве.
Сестра чоловіка, зробивши ображений вигляд, спитала:
– Ну а що тут такого? Правильно брат сказав, по хорошому ти б відмовилася. Сама винна, що тебе обманювати довелося. Теж мені, цяця знайшлася. Нічого на мене підвищувати голос в домі мого брата. Якщо він не може тебе приструнити, вже я то знайду на тебе управу.
– Так, ти права, я б відмовилася. Ти свою дитину з собою не взяла, тобі там дивитися за нею не хотілося, але ж ти – її мати. І з чого ти взяла, що я повинна бути щаслива від двотижневої компанії чужої дитини? Ти думаєш, мені своєї не вистачає? Забрала сина і пішла геть з мого будинку. – у мене остаточно здали нерви.
– І не подумаю! Братику, ходімо чайку поп’ємо. – сестра чоловіка пройшла на кухню, чоловік побрів за нею слідом. Я пішла в кімнату. В очах у мене стояли сльози від обману чоловіка і від пpинижень його сестри. Адже чоловік навіть не подумав стати на мою сторону.
На кухні пролунав телефонний дзвінок, сестра чоловіка взяла трубку і почала кричати на всю квартиру:
– Так, Мамуся. Так, ось, забираю. А що вона? Як завжди, робить з себе казна-що. Обдурили її, бідненьку, бачте. Ага. Вигнати мене хотіла, але я їй вказала її місце. Ось і я про те ж – зовсім знахабніла. Сама дивуюся, як він на ній одружився. Гаразд, мамо, я зараз чай допиваю і відразу до тебе. Звичайно, не з порожніми руками.
Через півгодини вона покинула наш дім. Чоловік пішов до кімнати, обняв мене і запитав:
– Ну ти що, образилася чи що? Нічого страшного не відбулося.
– Ми розлучаємося. – тихо сказала я.
– Що значить – розлучаємося? Ти при своєму розумі? Ти що несеш? – почав злитися чоловік.
– Я не буду говорити про неприпустимість поведінки твоєї сестри в чужій хаті. Я не буду говорити про те, що вона обманом сплавила мені свою дитину на 2 тижні. Справа в тобі. Ти мене обманув. Ти знав, що вона поїхала відпочивати. Знав, і мені нічого не сказав, хоча бачив, як я переживаю і як мені важко з 2 дітьми. Я тобі більше не вірю. А жити з людиною, з якій я не вірю, я не зможу. Збирайся і йди.
Чоловік пішов. Коли його сестра говорила про те, що це – його дім, вона перебільшила. Квартира, в якій ми живемо, належить мені, від бабусі залишилася. Увечері зателефонувала свекруха. І розповіла вже, яка я нехороша, синочка її вигнала. Я все ж вирішила відповісти.
– Ти, невдячна! Тобі надали таку честь – провести 2 тижні з племінником, а ти моpдою крутиш? Ось і залишайся одна! Правильно синок тебе кинув, давно пора було. Якщо ти…
Я кинула трубку. Нехай вони усією своєю родиною котяться під три чорти. Вже краще одній з дитиною жити, ніж на додачу до чоловіка терпіти комплект його ненормальних нахабних родичок.
Фото ілюстративне – pixabay.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
